Роберт Сауті: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 80:
У додатку до '''«Двоє Фоскарі»''' (1920) Байрон згадав про ймовірні плітки, які ніби-то поширював про нього Сауті після повернення з подорожі Швейцарією, і спростував напади лауреата на «сатанинську школу». Відомо, що спершу [[Байрон]] хотів присвятити '''«Двоє Фоскарі»''' [[Вальтер Скотт|Вальтеру Скотту]], але передумав з тої причини, що Скотт був у дружніх відносинах із Сауті. {{цитата|''«Та я ще покажу лауреату, як тільки достатньо вивчу сварливий лексикон базарних торговців»'',}} - писав він у листі до Скотта в січні 1822 року.
У статті-відповіді, що була надрукована у «Блеквудз», Сауті кинув відкритий виклик Байронові: {{цитата|''«…я дам одну пораду лорду Байрону. Коли він знову буде нападати на мене, нехай зробить це у віршах. Для людини, яка не вміє себе контролювати, величезною перевагою буде необхідність підпорядкувати свій палкий характер дотриманню мелодії. І хоч він усе ж використає властиву йому надмірність і злобність, віршовий розмір, хоча б у якійсь мірі, згладить його вульгарність»''.}}
У своєму '''«Видінні суду»''' Байрон блискучою сатирою розвінчав лауреата. Ця бурлескна фарсова поема написана у формі видіння, у якому фантастика поєднується з реальністю. У поемі
<br>''Что утонуть не мог он от паденья,''
<br>''Пожалуй, объяснить не мудрено:''
| |||