Пилипівський піст: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Пилипівський піст''' (''Пили́півка'', ''Різдвя́ний піст'') — один з [[Піст|постів]] православної церкви. Дотримується з {{СС|28|листопада||15}} по {{СС|6|січня||24|грудня}}.
== Історія ==
=== На Заході ===
Між IV і V сторіччями постають на Заході т. зв. "''Пости чотирьох пір року''". Про ці пости папа [[Лев І]] (440-461) так каже: "''Протягом цілого року [[піст|пости]] так розложені, що закон поміркованости приписаний для всіх пір року, а саме, піст весняний буває в Чотиридесятницю, літній у [[п'ятдесятниця|П'ятдесятницю]], осінній — у 7, а зимовий — у 10 місяці''". Папа Лев І мотивує їхнє створення як благодарення [[Бог|Богові]] за зібрані [[плід|плоди]].
І якраз зимовий зі згаданих чотирьох постів стає зав'язкою різдвяного [[піст|посту]]. Колиска цього посту — давня [[Галлія]], а сьогоднішня [[Франція]]. Тут з [[V століття|V ст.]] маємо згадки про підготовчий піст до [[Різдво Христове|Христового Різдва]]. [[Єпископ]] [[Григорій Турський]] († 594) говорить, що святий Перпетій, єпископ Турський († 491), починаючи від дня [[Мартін Турський|святого Мартина]] (11 листопада) аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567) приписує [[чернець|монахам]] постити кожного дня в грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до [[Рим|Риму]] й [[Італія|Італії]], а відтак до [[Англія|Англії]]. Різдвяний піст на Заході з часом отримує назву [[адвент|"адвенту"]], що з [[латинська мова|латинської]] означає "прихід", тобто прихід Христа. Первісно слово "адвент" означало [[Храмове свято|празник]] [[Різдво Христове|Христового Різдва]], а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя адвенту стає на Заході початком [[церковний рік|церковного року]].
== Дотримання посту ==▼
=== На Сході ===
Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. По закінченні його православні святкують [[Різдво Христове]]. Звідси і назва — Різдвяний піст. Під час цього посту забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також [[яйця]]. Дозволено споживати в середу і п'ятницю рослинну їжу без [[олія|олії]], а у [[вівторок]], [[четвер]] — рослинну їжу з олією. В [[субота|суботу]], [[неділя|неділю]] до [[2 січня]], а також на великі свята дозволяється вживати [[риба|рибу]]. Допускається полегшення посту. Піст полегшується для тих, хто хворіє або працює на важких роботах, [[вагітність|вагітних]], годує грудних дітей. Під час посту заборонено звершувати лише [[вінчання]]. Щодо інших треб, наприклад, [[хрещення]], — то вони проводяться незалежно від того, є піст чи його немає.▼
Тоді, коли на Заході Різдвяний піст у [[VI століття|VI столітті]] стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у той час щойно починається. Першу згадку про Різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з [[VIII століття|VIII сторіччя]].
Йоанові Постникові (582-595), [[патріарх|патріярхові]] [[Константинополь|Царгороду]], приписують такі слова: "''Годиться, щоб [[мирянин|миряни ]]здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст [[святий Пилип|святого Пилипа]] і піст святих апостолів [[Петро|Петра]] й [[Павло (апостол)|Павла]]''". У [[IX століття|IX ст.]] різдвяний піст стає загальним на усьому Сході.
== Походження назви ==
Рядок 10 ⟶ 16:
Ця назва походить від свята [[апостол Пилип|Святого апостола Пилипа]], яке припадає на 27 листопада — останній день, коли їдять скоромну їжу перед постом ([[заговини]]). Звідси походить і народна назва Пилипів піст або Пилипівка. Апостол Пилип уславився проповіддю Слова Божого та чисельними випадками зцілення людей. Православна церква називає його учнем, другом Господа і подражателем страждань його (апостола Пилипа розіп'яли на [[хрест]]і, як і [[Спаситель|Спасителя]]).
== Мета посту ==
З давніх-давен празник Христового Різдва був на рівні з празником [[Воскресіння Христа|Христового Воскресення]]. Тому й церковний [[устав]] дивиться на Христове Різдво, як на другу [[великдень|Пасху]]. У старих [[типік|типіках]] і богослужбовому псалтирі під 25 грудня є така примітка: "''Пасха, празник триденний''". Тож, як до празника Пасхи вірні готувалися [[молитва|молитвою]] і [[піст|постом]], так і різдвяний піст став для них часом приготування до приходу [[Спаситель|Спасителя]]. [[Симеон Солунський]] († 1429) каже: "''Цей сорокаденний піст схожий на піст [[Мойсей|Мойсея]], який постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці [[Десять заповідей|Божих Заповідей]]. Постім і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від [[Діва Марія|Діви]] і причастимося Його Тіла''".
Різдвяний піст став для Церкви також символом молитов і постів старозавітних [[патріарх|патріярхів]] і [[пророк|пророків]], які з тугою очікували приходу [[Месія|Месії]]. Під час цього посту свята Церква, бажаючи скріпити своїх вірних прикладом святих [[Старий Заповіт|Старого]] й [[Новий Заповіт|Нового ]]Завітів, вшановує пам'ять деяких пророків, а саме:
* пророка [[Овдій|Овдія]],[[Наум (пророк)|Наума]] ,[[авакум (пророк)|Авакума]], [[Софонія (пророк)|Софонії]], [[Агея]] і [[Даниїл (пророк)|Даниїла]];
* святих апостолів [[Євангелист Матвій|Матея]] і [[Андрій Первозванний|Андрія]];
* [[Святий Миколай|святителя Миколая]];
* [[преподобний|преподобних]] [[Іоанн Дамаскін|Йоана Дамаскина]] і [[Сава Освячений|Сави Освяченого]];
* визначних [[мученик|мучеників і мучениць]]: [[Свята Гурія|Гурія]], [[Свята Катерина|Катерини]], [[Свята Варвара|Варвари]],[[свята Євстратія|Євстратія]] , [[Ігнатій Богоносець|Ігнатія Богоносця]], [[анастасія|Анастасії]] і [[свята Євгенія|Євгенії]],
* а вкінці дві останні неділі присвячені всім старозавітним праотцям і отцям.
Наша Церква має прадавню традицію, за якою вірні готуються до празника Христового Різдва не тільки молитвою і постом, але й святими таїнством сповіді і святого причастя. Київський митр¬ополит Георгій (1072-1073) у своєму "Білеческому Уставі" припи¬сує причащатися, між иншим, і на Христове Різдво (§ 9). Святий Йосафат у своїх "Правилах для священиків" радить їм заохочувати вірних до сповіді під час Пилипівки. Київський Митрополит Петро Могила († 1647) у требнику доручає вірним сповідь і причастя під час кожного з чотирьох річних постів. Замойський Синод (1720) поручає сповідь і причастя принаймні три рази в році — на Пасху, Успення Богородиці і Христове Різдво. Цей синод приписує помір¬кованість від набілу через цілу Пилипівку. Львівський Синод (1891) дещо злагіднює різдвяний піст, дозволяючи в понеділок, середу й п'ятницю набіл, а инші чотири дні тижня м'ясні страви, але зобо¬в'язує священиків відмовляти п'ятдесятий псалом, а миряни мають проказувати: п'ять "Отче наш" і п'ять "Богородице Діво" перед обідом і перед вечерею.
== Тривалість Різдвяного посту ==
=== На Заході ===
=== На Сході ===
▲== Дотримання посту ==
▲Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. По закінченні його православні святкують [[Різдво Христове]]. Звідси і назва — Різдвяний піст. Під час цього посту забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також [[яйця]]. Дозволено споживати в середу і п'ятницю рослинну їжу без [[олія|олії]], а у [[вівторок]], [[четвер]] — рослинну їжу з олією. В [[субота|суботу]], [[неділя|неділю]] до [[2 січня]], а також на великі свята дозволяється вживати [[риба|рибу]]. Допускається полегшення посту. Піст полегшується для тих, хто хворіє або працює на важких роботах, [[вагітність|вагітних]], годує грудних дітей. Під час посту заборонено звершувати лише [[вінчання]]. Щодо інших треб, наприклад, [[хрещення]], — то вони проводяться незалежно від того, є піст чи його немає.
{{Різдво}}
| |||