Григорій Жаткович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Muchachevo (обговорення | внесок)
м Muchachevo перейменував сторінку з Григорій Жаткович на Жаткович Григорій
Muchachevo (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Жаткович Григорій''' (1886–1967) — адвокат, один із лідерів [[Закарпаття|закарпатської]] еміграції в [[США]].
'''Жаткович Григорій''' (1886–1967) — адвокат, один із лідерів закарп. еміграції в США. Н. в с. Голубине (нині село Свалявського р-ну Закарп. обл.). У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах Нью-Йорка і Піттсбурга (шт. Пенсільванія). Закінчив юрид. ф-т Пенсільванського ун-ту (Філадельфія). Як голова Американської народної ради угро-русинів 1918 вів переговори з президентом США Т.-В.Вільсоном і майбутнім президентом Чехословаччини Т.-Г.Масариком. Один з ініціаторів проведення в листоп. 1918 плебісциту серед своїх амер. земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67 %) висловилися за приєднання Закарпатської України до ЧСР. Весною 1919 на чолі делегації амер. русинів перебував у Парижі, Празі й Братиславі з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких д-в та громадськості з волею амер. русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Рус. клубу в Ужгороді та прийняттю рішення Центральною руською народною радою від 8 трав. про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії. У серп. 1919 був призначений чехословац. владою головою Директорії Підкарпатської Русі — першого автономного уряду Закарпаття, а 5 трав. 1920 президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю. В берез. 1921 Ж. склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословац. властей, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього Пряшівщини та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою. У 1930-х рр. відмовився від ідеї нац. окремішності закарп. русинів, яких став вважати складовою ч. рос. нації. Під час Другої світової війни змінив свої античехословац. погляди, очолив Амер. карпаторус. центр. конференцію і видавав газ. «Карпатець» (1941—43), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною.
 
== Біографія ==
П. у м. Піттсбург.
Народився в селі [[Голубине]] (нині село [[Свалявський район|Свалявського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]]). У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах [[Нью-Йорк]]а і [[Піттсбург]]а (штат [[Пенсильванія]]). Закінчив юридичний факультет [[Пенсильванський університет|Пенсільванського університету]] ([[Філадельфія]]).
 
Як голова [[Американська народна рада угро-русинів|Американської народної ради угрорусинів]] 1918 року вів переговори з президентом США [[Вудро Вільсон]]ом і майбутнім президентом [[Чехословаччина|Чехословаччини]] [[Масарик Томаш Ґаріґ|Томашем Масариком]]. Один з ініціаторів проведення в листопаді [[1918]] року плебісциту серед своїх американських земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67%) висловилися за приєднання [[Закарпаття|Закарпатської України]] до Чехословацької Республіки (ЧСР).
== Література ==
 
Весною [[1919]] року на чолі делегації американських русинів перебував у [[Париж]]і, [[Прага|Празі]] й [[Братислава|Братиславі]] з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких держав та громадськості з волею американських русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Руського клубу в [[Ужгород]]і та прийняттю рішення [[Центральна Руська Народна Рада|Центральною руською народною радою]] від [[8 травня]] про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії.
Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. «Українська діаспора», К.—Чикаго, 1993, число 4; Магочій П.-Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). Ужгород, 1994.
 
У серпні 1919 року був призначений чехословацькою владою головою [[Директорія Підкарпатської Русі|Директорії Підкарпатської Русі]] — першого автономного уряду Закарпаття, а [[5 травня]] [[1920]] року президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю.
 
В березні 1921 року Жаткович склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословацької влади, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього [[Пряшівщина|Пряшівщини]] та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою.
 
У [[1930-ті|1930-х]] роках відмовився від ідеї національної окремішності закарпатських русинів, яких став вважати складовою частиною [[росіяни|російської нації]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] змінив свої античехословацькі погляди, очолив [[Американська карпаторуська центральна конференція|Американську карпаторуську центральну конференцію]] і видавав газету «Карпатець» (1941–1943), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною.
 
П.Помер у м.місті Піттсбург.
 
== Література ==
* ''Віднянський С., Петрище П.'' Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. «Українська діаспора», К.—Чикаго— Київ—Чикаго, 1993, число 4; Магочій П.-Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). Ужгород, 1994.
* ''[[Павло Роберт Маґочій|Магочій П. Р.]]'' Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). — Ужгород, 1994.
 
== Джерело ==
* [[Віднянський Степан Васильович|Степан Віднянський]]. Григорій Жаткович // {{ЕІУ/3}}
 
[[cs:Grigorij Žatkovič]]
{{редагую}}
[[en:Gregory Žatkovich]]
[[pl:Grigorij Żatkowicz]]
[[ru:Жаткович, Григорий Игнатий]]
[[rue:Ґріґорій Жатковіч]]
[[sk:Grigorij Žatkovič]]