Третя Пунічна війна: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Xqbot (обговорення | внесок) м r2.7.3) (робот додав: scn:Terza guerra pùnica |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 18:
}}
'''Тре́тя Пуні́чна війна́''' (
== Причини війни ==
У другій половині II ст до н.
=== Господарське відродження Карфагена ===
Тоді як сили і увага римлян були приковані на схід, переможеному Карфагену
Це відродження економічної потужності Карфагена викликало сильне незадоволення в Римі, особливо серед тієї частки нобілітету, що була пов'язана із зовнішньою торгівлею. Виникла сильна і впливова партія, що вимагала повного знищення Карфагена, навіть якщо це загрожувало новою війною. На чолі цієї партії стояв [[Марк Порцій Катон Старший|Марк Порцій Катон]], загальношанований консул і цензор, який ревно пропагував цю ідею. Катон сам їздив до Карфагена на чолі слідчої комісії й мав змогу придивитись власними очима до багатства цього міста. Він побуджував проти карфагенців публічну
=== Привід до війни ===
Привід для війни знайти було неважко. Знаряддям римської політики став [[Нумідія|нумідійський]] цар [[Масинісса]]. За свої послуги ще у війні проти Ганнібала він дістав від Рима вільну руку у відносинах з Карфагеном. Це був талановитий володар, що захоплено працював над розбудовою своєї держави,
[[Масинісса]], відчуваючи підтримку римлян, тримався украй агресивно і намагався приєднати до своїх володінь частину території Карфагена. Врешті у Карфагені до влади прийшла воєнна партія, що вважала, що тільки силою можна заімпонувати Римові. У [[151 до н. е.]] сталося збройне зіткнення. Карфагенські полководці несподівано з 50 000 війська рушили на Масиніссу, думаючи цілком знищити його країну. Але нумідійський цар виявився незвичайно спритним вождем і, хоч був неприготований, у вирішальній зустрічі розгромив усю карфагенську армію. Він мав тепер відкритий шлях на Карфаген. Але, як добрий політик, затримався перед воротами і
== Початок війни ==
Римські легіони висадилися у Африці під Утикою, й консули зажадали, щоб Карфаген видав усю зброю. Карфагенці необережно погодилися на це й переслали до римського табору 2000 воєнних машин і 200 тисяч штук всякої зброї. Тоді римські представники проголосили Карфагену постанову свого сенату, щоб усе населення залишило місто й перенеслося на 15
Цей жорстокий наказ зробив страшне враження на карфагенських послів. <blockquote>«З криком підняли вони руки до неба й закликали богів на свідків, що їх римляни обманули; потім почали кидати на римлян тяжкі зневаги, чи шукаючи смерті, чи були вже позбавлені розуму, чи тому, що хотіли присилувати римлян, щоб їх зневажили. На землю кидалися і били об неї руками й головами, дерли на собі одежу і, як божевільні, ранили свої
Звістка про постанову римлян викликала в Карфагені повстання. Рада старших вирішила боронити місто до кінця. Полководцем обрали генерала Газдрубала, якого давніше засудили на смерть за виступи проти Риму. Щоб збільшити число війська, проголосили свободу всім невільникам. Спокійне торгове місто перемінилося на воєнний табір. <blockquote>«Священні гаї, всі святині й інші просторі міста замінили на робітні; чоловіки й жінки працювали в них днями й ночами, відпочиваючи й обідаючи групами в означенім порядку. Денно вироблювали по 100 щитів, 300 мечів, 1000 стріл до катапульт, 500 списів, а катапульт стільки, скільки могли. Щоб можна було катапульти натягати, жінки обтинали собі волосся, бо іншого матеріалу не було» (Аппіан).<ref name="kryp"/></blockquote>
== Здобуття Карфагена ==
Спочатку війна йшла для римлян невдало. Облога Карфагена виявилася далеко не легким підприємством. Вона затягнулася більш ніж на два роки. Газдрубал добре організував оборону, забезпечив місту добре постачання, приєднав допомогу інших фінікійських міст, навіть зумів добути собі прихильність частини нумідійців. Римські консули з різних сторін пробували здобути Карфаген, але не могли нічого досягти.
У 147
Римляни прорвалися в місто, почалися вуличні бої, які продовжувалися цілий тиждень, поки не було узято центральну фортецю міста, Бірсу. Йшла завзята боротьба за кожну вулицю, за кожний дім. Остаточно римляни підпалили місто в трьох місцях. <blockquote>«Це було страшне видовище. Коли вогонь поширювався і все нищив, легіонери старалися валити доми не поодиноко, а цілими групами. Постав великий гамір, бо з каміннями спадали цілі маси трупів. Деякі люди були ще живі, особливо старики, діти й жінки, що ховалися в
Газдрубал із старшиною в останню хвилину вийшов із замку з оливним гіллям
== Знищення Карфагена ==
Сенатська комісія, що прибула в завойоване місто, винесла ухвалу про повне його знищення. Карфаген був підпалений та горів 16 днів. Руїни міста з наказу сенату зрівняли із землею і присвятили підземним богам
Сципіон Еміліан, так само, як і його дід, дістав почесне ймення «Африканського».
== Примітки ==
{{reflist}}
Рядок 69 ⟶ 70:
[[Категорія:Війни Стародавнього світу]]
[[Категорія:Пунічні війни]]
[[Категорія:Війни
{{Link GA|fr}}
|