Павло (Конюшкевич): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Roman Z (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Roman Z (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Otheruses|Святий Павло}}
[[Файл:СвятительPavel Павлоof (Конюшкевич)Tobolsk.jpg|200X200px|обрамити|праворуч|PavelСвятитель ofПавло Tobolsk.jpg(Конюшкевич)]]
'''Павло Конюшкевич''' ''справжнє ім'я Петро Конюшкевич'' ({{н}} [[1705]], м. [[Самбір]] Львівської обл. — {{†}} [[4 листопада]] [[1770]], м. [[Київ]]) — православний [[святий]], [[чернець]], педагог, [[митрополит]] Тобольський[[Тобольськ]]ий і всього Сибіру[[Сибір]]у. Походив з Бойківщини. Похований в Києво-Печерській Лаврі.
 
Народився [[1705]] р. в родині міщан, які походили з прикарпатського с. [[Конюшки]] (тепер с. [[Луки]] неподалік м. Самбора).
 
Навчався у Самбірській[[Самбір]]ській братській школі, вищу освіту отримав у [[Києво-Могилянська академія (1659—1817[[1659]]—[[1817]])|Києво-Могилянській академії]]. Чернечий постриг прийняв у [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]] в 1733 р. Наступного року був висвячений на ієродиякона[[ієродиякон]]а. З цього часу розпочав свою викладацьку діяльність в Києво-Могилянській академії (викладав у ній курс поетики в 1738 — 1740 рр.), а згодом, після повернення до Лаври, став скарбником друкарні.
 
У [[1741]] р. його викликали в Москву на посаду проповідника Московської слов'яно-греко-латинської академії (1741–1743). З 1744 р. в сані архімандрита керував Юр'ївським монастирем у Новгородській[[Новгород]]ській єпархії. До 1745 р. з його ініціативи було збудовано приміщення для ризниці, яке збереглося до сьогодні. Збереглася також огорожа східної частини монастиря (1752–1757).
 
У 1758 р. був висвячений на митрополита Тобольського і всього Сибіру. Багато сил віддав на утвердження в цих краях православної віри. Звернув особливу увагу на Тобольську семінарію, перетворивши її на значний центр освіти і культури Сибіру.
 
Діяльність св. Павла викликала невдоволення з боку місцевих священиків. Вони знайшли підтримку у обер-прокурора Синоду І. Меліссіно. Павла за несправедливими звинуваченнями було викликано до Петербургу[[Петербург]]у. Справжньою причиною невдоволення у «верхах» була послідовна діяльність св. Павла, спрямована проти втручання світської влади у справи церкви й наміру секуляризувати її землі. Він був, як вважав митрополит [[Іларіон (Огієнко)]], «однодумцем митрополита Арсенія (Мацієвича) щодо оборони святої Православної Церкви», а головне — «це був високоосвічений [[ієрарх]], [[українець]], … першорядний проповідник і богослов. Вперто говорив до всіх українською мовою».
 
02.04.1768 св. Павло прибув до Москви. Не чекаючи розгляду справи, 25.04.1768 подав прохання до Синоду звільнити його від митрополичих обов`язків і відпустити, за старістю й хворобами, до Києво-Печерської лаври на спочинок. За наказом імператриці Катерини II від 07.05.1768 прохання його задовольнили, і 29.06.1768 св. Павло прибув до Києво-Печерської лаври.
 
[[4 листопада]] (за старим ст.) 1770 р. після тривалої хвороби він помер «з усяким християнським порядком», як доповідав синоду архімандрит Лаври. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври в приділі св. Стефана.
 
З 1910 р. почалася підготовка до канонізації. У зв`язку з цим 1912 р. його останки разом з дерев`яною труною було перекладено до нової гробниці — бронзової, визолоченої, з карбованими зображеннями житія св. Павла Тобольського. Канонізований у 1984 р.