Український еміграційний спортивний рух: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м →Український еміграційний спортивний рух першої третини 20 століття: replaced: в світі → у світі |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Український еміграційний спортивний рух першої третини 20 століття: replaced: В своїй → У своїй |
||
Рядок 107:
В березні 1928 року подорожуючи по Європі, до українських соколів Чехії завітав проф. Іван Боберський, який мешкав тоді в Канаді /Вдруге подібна поїздка проф. І.Боберського відбулася у 1935 році/. І.Боберський прагнув ближче познайомитись з українським еміграційним рухом, підтримати спортових лідерів. Про непересічний авторитет проф. Боберського серед української молоді, багато хто з якої вперше зустрічалися з Боберським, свідчать рядки з листа одного з подебрадських соколів Ярослава Бяагітки до управи «Сокола-Батька», датованого 28 березня 1928 року: «Вчора були потрясені Подєбради о приїзді Івана Боберського…, лише пів-дня і ніч — та зоставив незатерте враження чогось приємного, свого… Мова була коротка — ясна і так потягаюча, що слухали ми його як щось, чого в Подєбрадах до тепер не було… Потім ми потягли його в ресторацію, де до 3 ночі слухали новостей. Ні про кого не говориться тепер, як о професору…»(10).
Поступово український сокільський рух набуває нових форм, організовуються нові севільські осередки не тільки в Чехії, але і в інших країнах, де розселялися українські емігранти. Кропітка сокільська праця спричинилась до того, що ініціативний з'їзд представників різних українських сокільських товариств проголосив про створення в 1932 році Союзу Українського Сокільства за кордоном /СУСзаК/.
Активна праця СУСзаК сприяла поширенню ідеї «Українського Сокола» в інших державах, де розселилися українці. Найбільш помітною й впливовою була діяльність сокільських осередків в Аргентині. В квітні 1931 року було утворено «Український Сокіл» в Буенос-Айресі, який взагалі став осередком усього українського національно-культурного й громадського життя аргентинських українців. Згодом відкрилися філії «Українського Сокола» в Кордобі. Ля Фальді, Ляс Тунасі. Унікальне, що в 1934 році в Буенос-Айресі вийшло декілька чисел ілюстрованого журналу українського товариства «Сокіл» в Південній Америці «Український Сокіл».
| |||