Феодалізм: відмінності між версіями

Належить зробити деякі зауваження у зв'язку з феодалізмом щодо суспільного розвитку в [[Україна|Україні]] в 17 — 18 ст. Основною причиною повстання [[1648]] було дуже поширене соціальне невдоволення у [[Річ Посполита|Речі Посполитій]]. Проте [[Хмельниччина]] була не тільки [[Повстання антифеодальні|антифеодальним]] селянським бунтом, але скорше [[Національно-визвольна боротьба|національно-визвольною боротьбою]] [[Українці|українського]] народу, у якій брали участь усі прошарки населення за винятком магнатів та їх службовців. [[Військо Запорозьке|Запорозьке Військо]] було ядром, навколо якого гуртувалися селяни і міщани, що до них приєдналася значна частина православної дрібної шляхти. [[Гетьманська Держава]], яка виникла у висліді революції [[Хмельницький Богдан|Хмельницького]], не була за своєю суспільною структурою ані феодальною, ані, очевидно, «буржуазно-демократичною». Її можна розглядати як відміну станового корпоративного суспільного ладу, прикметного для [[Європа|Европи]] 17 ст. Самобутнім для [[Україна|України]] було пристосування козацької військової організації, яка виникла в умовах степового прикордоння, до вимог цивільного суспільного життя. Соціальні прошарки [[Гетьманщина|Гетьманщини]], або стани, складалися з [[Старшина козацька|козацької старшини]] (яка абсорбувала чимало шляхтичів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]), з рядових [[Козаки|козаків]] (класа хліборобів-войовників), [[міщани|міщан]] (до яких далі стосувалося [[Магдебурзьке право]]) та [[Посполиті|посполитих]] селян. Суспільна диференціація стала виразнішою після [[Хмельницький Богдан|Б. Хмельницького]], а на другу пол. [[17 століття|17 ст.]] припадав вияв чималих класових антагонізмів. Однак становище селянства в [[Гетьманщина|Гетьманщині]] було краще, ніж у будь-якій іншій країні [[Східна Європа|Східної Европи]] того часу; воно було особисто вільне і могло володіти землею. Самобутній розвиток [[Україна|України]] зазнав великих змін упродовж [[18 століття|18 ст.]] у висліді натиску та інтервенцій [[Російська імперія|Рос. Імперії]]. Це викликало між іншим й економічну руїну українських міст та постійне погіршення становища селян. Остаточне скасування автономії [[Україна|України]] [[1783]] збіглося з відновленням кріпацтва.

 

 

Велике Князівство, пізніше [[Московське Царство|Царство Московське]], в 15 — 17 ст. розвинулося в патримоніальне [[самодержавство]], що скорше нагадувало орієнтальні деспотичні держави (наприклад, [[Оттоманська Імперія|Оттоманську Імперію]]), аніж [[Європа|европейські]] феодальні монархії. Особливостями [[Московське Царство|московської]] системи були: брак забезпечення особистих прав і права власності, відсутність автономних корпоративних з'єднань і цілковите підкорення всіх соціальних груп, включно з «служилим дворянством», необмеженій владі і сваволі царя. Реформи [[Петро I|Петра І]] надали [[Росія|Росії]] фасаду тогочасних европейських абсолютних монархій, але не змінили патримоніальної суті системи. Якщо питання про суспільно-політичного характер уладу [[Московська держава|Московської держави]] та Російської імперії може ще бути дискусійним, то дві тези можна уважати задовільно доведеними: 1) суспільний розвиток [[Україна|України]] впродовж 400 років, під час литовського, польського і козацького періодів, був значно відмінним від розвитку в [[Московія|Московії]]-[[Росія|Росії]]; 2) приєднання [[Україна|України]] до [[Російська імперія|російської держави]] мало переважно шкідливі й регресивні наслідки для суспільних відносин українського народу.