Докьо (дзеркало): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 5:
Найдавніші бронзові дзеркала з'явилися у 2 тисячолітті до Р.Х. у [[цивілізація|цивілізаціях]] стародавнього сходу. У [[Східна Азія|Східній Азії]] поява таких дзеркал пов'язується із [[китай]]ською [[неоліт]]ичною [[культура Ціцзя|культурою Ціцзя]]. Бронзові дзеркала виготовлялися в Китаї у обмежених кількостях до середини 1 тисячоліття до Р.Х. Вважається, що вони використовувалися як сакральні обереги. Наприкінці 1 тисячоліття до Р.Х. дзеркла стали предметом широкого вжитку, що призвело до їх масового виробництва. Це було спричинено утилізаційною еволюцією, що перетворила дзеркала з магічних атрибутів на атрибут туалету.
 
До Японії материкові бронзові дзеркала потрапили у наприкінці 1 тисячоліття до Р.Х. через [[Корейський півострів]]. Найстарішим типом цих дзеркал єбули тонко орнаментовані дзеркала з багатьма ручками-вушками (多鈕細文鏡, ''татью-саймонкьо'' (多鈕細文鏡), що імпортувалися давніми японцями з Кореї. ДляЦей цьоготип типухарактеризувався характерним є наявністьнаявністю геометричного тонкого орнаменту та деклькох круглоподібних русок-вушок на зворотній стороні дзеркала, задо якіяких кріпилися мотузки для закріплення. Оскільки лицьова сторона таких дзеркал поганабула погано відшліфована і маємала нерівності, дослідники вважають, що вони використовувалися як магічні амулети.
 
З початком [[1 століття]] по Р.Х. до [[Японський архіпелаг|Японського архіпелагу]] почали завозити дзеркала китайського виробництва. Серед них були вироби [[Західна Хань|Західної Хань]] ([[206 до Р.Х.]] — [[24]] по Р.Х.): дзеркала із візерунками "зір і хмар" (星雲鏡, ''сейункьо'') і дзеркала з прямокутником на звороті, прикрашеним рослинними візерунками (方格草葉文鏡, ''хокаку-кусабакьо''), а також вироби [[Східна Хань|Східної Хань]] ([[25]] — [[220]] по Р.Х.): дзеркала з прямокутником на звороті, прикрашеним [[чотири божества|чотирма божествами]] світу (方格規矩四神鏡, ''хокакукіку-сідзінкьо'') і дзеркала з візерунком напівсфер, що утворюють квітку (内行花文鏡, ''найкокамон-кьо'').
*дзеркала із візерунками "зір і хмар" (星雲鏡)
* дзеркала з прямокутником на звороті, прикрашеним рослинними візерунками (方格草葉文鏡)
і вироби [[Східна Хань|Східної Хань]] ([[25]] — [[220]] по Р.Х.):
* дзеркала з прямокутником на звороті, прикрашеним [[чотири божества|чотирма божествами]] світу (方格規矩四神鏡)
*дзеркала з візерунком напівсфер, що утворюють квітку (内行花文鏡).
 
Більшість таких виробів знаходять по-одинці в [[урнові керамічні поховання|урнових керамічних похованнях]] у північних районах острова [[Кюсю]]. Це свідчить про те, що ввезення китайських дзеркал до Японії у період Яйої проводилося саме через північне Кюсю і що в цьому регіоні існував звичай класти дзеркало у могилу покійних, переважно знаті.
 
У 3 — 4 століттях, у [[період Кофун]], імпорт китайських дзеркал до Японії тривавне припинявся. До старих ханських дзеркал додалися нові вироби династій [[Вей (династія)|Вей]] ([[220]] — [[265]]) і [[Цзінь (династія)|Цзінь]] ([[265]] — [[420]]). Це були дзеркала [[звіриний стиль|звіриного стилю]], із зубчастинм візерунком по краям дзеркала (三角縁神獣鏡, ''санкакубуті-сіндзюкьо'').
 
Поряд із Кюсю, центром закупівлі імпортних дзеркал став район [[провінція Ямато|Ямато]], серцевина одноіменної [[Ямато (держава)|японської держави]]. Старі дзеркала династій Хань покладалися у землю разом із покійними, а нові — вейські і цзінські — розсилалися від імені яматоських правителів регіональній знаті на знак визнання їхньої керівного статусу іними залежності від Ямато.
 
Виробництво ''докьо'' на Японському архіпелазі почалося з копіювання китайських зразків на острові Кюсю. Для цього використовувалися корейські і китайські матриці для відливання дзеркал. Перші японські вироби були поганої якості і малих розмірів. У [[період Кофун]] японці відійшли від материкових зразків, заходившись виготовляти бронзові дзеркала оригінальної конструкції і орнаментації. Серед них найбільш відомими є так звані дзеркала із дзвіночками (鈴鏡, ''рейкьо'').
 
У 7 — 8 столітті, завдяки поновленню контактів з Китаєм, імпорт материкових дзеркал та їх виготовлення в Японії було відновлено. Рідкісні вироби поміщалися у імператорську скарбницю [[Сьосоін]], або роздавалися [[буддизм в Японії|буддистським]] храмам. Поступово, у зв'язку із поширенням дзеркал у японському суспільстві, вони перетворилися з сакрально-магічних предметів у повсякденну річ туалету.