Відмінності між версіями «Анексія Рюкю»

Ніяких змін в розмірі ,  8 років тому
нема опису редагування
 
== Перебіг ==
[[Файл:Naha Shuri Castle50s3s4500.jpg|міні|праворуч|250пкс|Замок СюріШюрі]]
В травні [[1875]] року японський уряд призначив [[Мацуда Мітіюкі|Мацуду Мітіюкі]] відповідальним за остаточне врегулювання рюкюського питання. В липні того ж року він передав владі Рюкю вимоги японської сторони. Згідно з цими вимогами (1) рюкюсцям заборонялося відсилати даницькі посольства до [[династія Цін|Цінського]] Китаю і отримувати від китайських імператорів ярлики на правління; (2) замість китайського [[ненґо|імператорського девізу правління]] рюкюсцям наказувалося використовувати японський девіз правління «[[Мейджі (ненґо)|Мейджі]]»; (3) рюкюський удільний ван [[Сьо Тай]] мусив прибути особисто до японської столиці з данницьким [[посольство подяки|посольством подяки]]. Рюкюська сторона відкинула ці пропозиції, тому японський емісар повернувся до [[Токіо]]. В січні [[1879]] року він повернувся до Рюкю, повторивши старі вимоги, але йому знову відповіли відмовою. В березні того ж року Мацуда прибув у третє до рюсюської столиці, але цього разу в супроводі 300 японських солдат та 160 поліцейських. [[11 березня]] він оголосив ліквідацію автономного уділу Рюкю та перетворення його на японську префектуру Окінава. [[31 березня]], здійснюючи силовий тиск на місцевий уряд, він добився здачі головної рюкюської цитаделі&nbsp;— замку [[замок СюріШюрі|СюріШюрі]]. Рюкюська держава була ліквідована, а постанови [[ліквідація ханів і заснування префектур|японської адміністративної реформи]] [[1871]] про касацію автономних уділів реалізовані<ref name="НП"></ref>.
 
В Рюкю були дуже незадоволені силовими методами японського уряду. Місцева знать намагалася організувати рух непокори, а деякі чиновники почали таємно виїздити до Цінського Китаю, скаржачись на дії [[японці]]в. Династія Цін прагнула зберегти свій [[сюзерен]]ітет над Рюкю, тому висловила японському урядові різкий протест і неприйняття анексії. Цінські силовики пропонували розпочати війну для повернення [[васал]]ьної держави, однак голова китайського дипломатичного відомства [[Лі Хуанчжан]] спробував владнати проблему за посередництва колишнього американського президента [[Улісс Грант|Улісса Ґранта]], що перебував на той час в Китаї. В липні [[1879]] року Ґрант прибув до Японії й запропонував японській владі владнати рюкюське питання спільно з династією Цін. Офіційний Токіо дав згоду на переговори і в жовтні [[1880]] року американець надав японцям свій план перерозподілу Рюкю. Згідно з цим планом Японія мала визнати суверенітет Цінського Китаю над островами [[острів Міяко|Міяко]] та [[Острови Яеяма|Яеяма]] колишньої Рюкюської держави. В обмін за цю послугу пропонувалося вписати в текст [[японсько-цінський договір про дружбу|Японсько-цінського договору про дружбу]] від 1871 року нове положення про [[режим найбільшого сприяння]] для Японії в галузі торгівлі. Однак проект Ґранта реалізований не був через позицію китайської сторони, яка вважала його невигідним. Проблема територіальної приналежності Рюкю залишалася головним каменем спотикання в японсько-китайських відносинах. Вона була остаточно вирішена на користь Японії лише після [[японсько-цінська війна|японсько-цінської війни]] [[1894]]&nbsp;— [[1895]] років<ref name="НП"></ref>.
82 874

редагування