Діалектологія німецької мови: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 6:
Професор [[О. О. Селіванова]] розглядає діалект як форму існування, що використовується як засіб безпосереднього повсякденного побутового спілкування на певній обмеженій території й характеризується відповідною єдністю різних мовних рівнів системи й відповідними відбитками культурних традицій. За О. О. Селівановою, головними рисами діалекту є територіальна обмеженість, відсутність стильової диференціації, переважно усний характер репрезентації, не кодифікованість, структурна підпорядкованість певній мові. Діалект протиставляється іншим діалектам однієї мови, а також може мати з ними і спільні ознаки. Групи близьких діалектів утворюють наріччя.
[[М. П. Кочерган]] говорить, що діалект є «різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, професійно, соціально». У ракурсі діахронії мови діалекти служили підґрунтям для формування мов, як і [[Койне|койне]] (інтердіалект) — міждіалектна, переважно побутова форма існування мови, створена на базі одного з групи близьких йому діалектів із їхніми можливими ознаками, що служить торговельним, військовим, культурним, судовим потребам змішаного складу населення певного регіону. У донаціональний період койне головного міста країни нерідко ставало підґрунтям літературної мови [[етнос|етносу]]. Отже, проблемами вивчення різновидів мови займається така наука як [[діалектологія]]. О. О. Селіванова зазначає, що «діалектологія — це мовознавча дисципліна, що вивчає територіальні діалекти певної мови».
Напрямами діалектології є описова, яка досліджує сучасний стан діалектного членування мови, встановлює характер особливостей місцевих діалектів на різних мовних рівнях; історична, що реконструює історію утворення діалектів, пояснює еволюційний характер [[Фонетика|фонетичних]], [[Словотвір|словотвірних]], [[Лексика|лексичних]] особливостей, територіальне поширення й утворення на базі діалектів національних і споріднених мов. Діалектологія тісно пов'язана з [[Етнографія|етнографією]], історією мови, [[лінгвокультурологія|лінгвокультурологією]], [[Етнолінгвістика|етнолінгвістикою]] і [[Соціолінгвістика|соціолінгвістикою]]. Складником діалектології є [[діалектографія]] — галузь [[Лінгвістична географія|лінгвістичної географії]], спрямована на створення діалектних атласів різних мов, фіксацію різних діалектних особливостей на географічній карті. Діалекти сучасної німецької мови утворюють піраміду, що сходиться в уніформованій писемній нормі літературної мови. Основою піраміди є сільські говори, в яких спостерігаються найзначніші розходження; в міських говорах піраміда звужується; у розмовній мові у більшій чи меншій уніфікованій відповідності з писемною нормою піраміда сходиться ще ближче, але на цій стадії мовного розвитку Німеччини все ще не досягає безумовної єдності.
Сучасна німецька мова у Німеччині існує у трьох формах, якими є багаточисельні діалекти, розмовна та стандартна мова. На думку діалектолога Н. І. Філічевої, усі німецькі діалекти мають окремі спільні ознаки, що уможливлює їх об'єднання в ареали та субареали. На території сучасної Німеччини існує три великих діалектних субареали: нижньонімецький, середньонімецький та верхньонімецький, у межах яких спостерігаються дрібніші градації.
| |||