Римська школа (музика): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення |
|||
Рядок 18:
Важливо зазначити, що стиль [[Джованні П'єрлуїджі да Палестріна|Палестріни]] не був єдиним стилем, використовуваним у цей період, але він був найбільш вагомим. Поліфонічний стиль Палестріни репрезентує кульмінацію розвитку франко-фламандської доби, але він був однією течією з багатьох, що існували в той час, і контрастував з музикою [[Венеціанська школа (музика)|венеціанської школи]], а також з музикою, що в той період створювалась у [[Франція|Франції]] та [[Англія|Англії]].
Деяких композиторів, що жили та працювали в цей час у Римі, не прийнято відносити до римської школи, однак і їх вплив помітний на тих, що належали школі. Найбільш відомий з них — [[Лука Маренціо]], [[мадригал]]и якого були загальновідомими у всій [[Італія|Італії]] та у [[Європа|Європі]]. Численні композитори школи послуговувалися виражальними техніками Маренціо, щоб принагідно використати їх у музикуванні [[Літургія|літургії]]. Не зважаючи на це, ''римська школа'' вважається консервативним музичним рухом, однак існують і
До останніх композиторів ''римської школи'' належить [[Ґреґоріо Аллеґрі]], автор знакомитого [[Miserere (Аллеґрі)|Miserere]] (бл.1630). Цей твір був написаний для Папської капели і виконувався лише там, він вважався настільки прекрасним, що його було заборонено до розповсюдження. Історичний анекдот розповідає, що чотирнадцятирічний [[Вольфґанґ Амадей Моцарт|Моцарт]] записав його партитуру напам'ять, прослухавши тільки два рази.
|