Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: ps:د سره صليب او سرې مياشتې نړيوال غورځنګ |
м Бот: Автоматизована заміна тексту: (-підчас +під час) |
||
Рядок 26:
[[Image:Gedenkstein-rotes-kreuz-1864.jpg|thumb|Memorial commemorating the first use of the Red Cross symbol in an armed conflict during the [[Battle of Dybbøl]] (Denmark) in 1864; jointly erected in 1989 by the national Red Cross societies of [[Denmark]] and [[Germany]].]]
-->
Наступного року швейцарський уряд запросив уряди всіх європейських країн, а також Сполучених Штатів, Бразилії та Мексики на офіційну дипломатичну конференцію. Своїх делегатів прислали до Женеви шістнадцять країн. [[22 серпня]] [[1864]] конференція затвердила першу [[Женевська конвенція|Женевську конвенцію]] «Про покращення становища поранених в польових арміях». Її підписали представники 12 країн та королівств: Бадену, Бельгії, Данії, Франції, Гессе, Італії, Нідерландів, Португалії, Пруссії, Швейцарії, Іспанії та Вюртембергу. Конвенція складалася із 10 статей, які встановили перші обов'язкові правила, що гарантували нейтральність і захист
* Національне товариство повинно мати визнання власного уряду
* Національний уряд відповідної країни повинен бути членом Женевської конвенції
Одразу ж після підписання Женевської конвенції національні товариства були засновані в Бельгії, Данії, Франції, Ольденбургу, Пруссії, Іспанії та Вюртембургу. Ще в 1864 Луї Аппія та [[Шарль ван де Вельде]], капітан нідерландської армії, стали першими незалежними й нейтральними делегатами, що розпочали діяльність
Того ж, 1867 року, Анрі Дюнан був змушений оголосити [[банкрутство]] внаслідок невдач свого бізнесу в Алжирі, причиною якого почасти була його невтомна робота в Міжнародному комітеті. Невдачі в бізнесі й конфлікт із Гюставом Муаньє призвів до зняття Дюнана з посади секретаря Комітету та позбавлення членства в ньому. Дюнана звинуватили у фальшивому банкрутстві, й був виписаний ордер на його арешт. Він змушений був покинути рідне місто й ніколи туди не повертатися.
Рядок 80:
[[Файл:HZwLazarecie1940.jpg|thumb|Повідомлення Червоного Хреста з [[Лодзь|Лодзі]], [[Польща]], 1940.]]
Правовою основою роботи Міжнародного комітету Червоного Хреста
Міжнародний комітет Червоного Хреста не зміг досягти домовленості з нацистською Німеччиною щодо поводження із людьми в концентраційних таборах, і врешті-решт припинив чинити тиск, щоб не поставити під загрозу роботу із військовополоненими. Він також не зміг отримати задовільної відповіді щодо таборів смерті та масового винищення європейських євреїв, циган тощо. В листопаді 1943 Міжнародний комітет отримав дозвіл на посилки в концентраційні табори в тих випадках, коли були відомі імена й місцезнаходження адресатів. Оскільки повідомлення про отримання посилок часто підписували інші в'язні, Міжнародний комітет зумів визначити особи приблизно 105 тисяч в'язнів і передати близко 1,1 млн посилок, в основному в [[Дахау]], [[Бухенвальд]], [[Равенсбрюк]] та [[Сахсенгаузен]].
Рядок 92:
Інший визначний приклад гуманізму продемонстрував [[Фрідріх Борн]], делегат Міжнародного комітету в [[Будапешт]]і. Він врятував життя від 11 до 15 тисяч євреїв. Женевський лікар [[Марсель Жуно]] був одним із перших європейців, що відвідали [[Хіросіма|Хіросіму]] після [[Ядерне бомбардування Хіросіми|ядерного бомбардування]].
У 1944 Міжнародний комітет Червоного Хреста отримав другу Нобелівську премію миру. Як і
==== У післявоєнний період ====
[[Файл:IKRK Hauptquartier.jpg|thumb|Штаб-квартира Міжнародного комітету Червоного Хреста в Женеві]]
12 серпня 1949 були затверджені нові зміни до двох попередніх Женевських конвенцій. Додаток «щодо покращення умов поранених, хворих членів збройних сил на морі, та тих, що пострадали від корабельних катастроф», який тепер називають другою женевською конвенцією, був включений в основний текст Женевської конвенції як спадкоємець Гаазької конвенції 1907. Женевська конвенція «щодо поводження з військовополоненими» від 1929 року була другою з історичної точки зору, але після 1949 її стали називати третьою, оскільки вона з'явилася пізніше від Гаазької. Враховуючи досвід Другої світової війни, була затверджена [[Четверта женевська конвенція]] «щодо захисту мирного населення в часи війни». Додаткові протоколи від 8 червня 1977 року проголосили, що конвенції мають силу й
Перед столітнім ювілеєм, у 1963 році, Міжнародний комітет Червоного Хреста разом із [[Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця|Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця]], отримав третю Нобелівську премію миру. Починаючи з 1993, право бути делегатами Міжнародного комітету отримали нешвейцарські громадяни. Відтоді число таких працівників Міжнародного комітету досягло 35 %.
|