Пісоцький Анатолій Андрійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 25:
[[25 жовтня]] [[1917]] р. під час закритого засідання Малої Ради разом із київськими революційними організаціями обраний до складу [[Крайовий комітет з охорони революції в Україні|Крайового комітету охорони революції в Україні]]. Як представник УСДРП [[16 листопада]] [[1917]] р. увійшов до складу комісії законодавчих внесень [[УЦР|Української Центральної Ради]]. Репрезентував українську соціал-демократію на З’їзді рад робітничих, селянських і солдатських депутатів України ([[4|4 грудня]]–[[6 грудня]] [[1917]] р.) та був обраний до складу президії цього зібрання.
Від січня [[1919]] р. — один з ідеологів «[[Незалежні українські соціал-демократи|незалежників]]» та організаторів [[Українська Комуністична Партія|Української Комуністичної Партії («укапістів»)]]. В 1920-1925 рр. УКП діяла незалежно як від українських есдеків, так і російських комуністів. Співавтор (разом з Михайлом Ткаченком) проґрами УКП і співредактор центрального органу партії «Червоний Прапор». Викривав КП(б)У як російську окупаційну партію в Україні. Після ліквідації УКП 1925 року став членом КП(б)У, в якій був однодумцем [[Скрипник Микола Олексійович|Миколи Скрипника]] і, головно, інтерпретатором його теорії й політики українізації; разом з ним був противником «[[Шумський Олександр Якович|шумськізму]]» і гостро критикував [[Волобуєв Михайло Симонович|Михайла Волобуєва]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], [[Хвильовий Микола|Миколу Хвильового]]. Тоді ж Пісоцький став викладачем [[Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських інститутів|ВУАМЛІН]] й науковим співробітником [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту літератури ім. Т. Шевченка]]. Спільно з В.Щербаненком редагував перший український переклад 1-го тому [[Карл Маркс|Марксового]] «Капіталу» (вийшов 1927 року).
Засуджений до страти Судовою трійкою при Колегії [[Народний комісаріат внутрішніх справ|ГПУ]] [[УСРР]] від [[24 лютого]] [[1934]] р. Страчений о 21-й годині [[25 квітня]] [[1934]] р. Реабілітований [[24 січня]] [[1990]] р. Прокуратурою УРСР<ref>ДА СБУ, спр. 69251—ФП, т.8, арк.79.</ref>.
| |||