Логуш Омелян Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kvz65 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Kvz65 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 43:
[[Файл:Buderaj OUN.jpg|thumb|left|300px|Командування [[ВО «Богун»]] разом з прибулими гостями. Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідувального відділу (ШРВ) "Немо" ([[Андрій Кисіль]]); член проводу ОУН(б) "Іванів" ([[Омелян Логуш]]); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ [[Волошин Ростислав|"Горбенко" (Ростислав Волошин)]]; командир групи [[Петро Олійник|"Еней" (Петро Олійник)]]; керівник охорони делегації "Кропива" ([[Василь Процюк]]). Верхній ряд: заступник ШРВ "Палій" ([[Василь Коренюк]]); господарчий референт УПА-Північ "Зубатий" ([[Василь Мороз]]); шеф штабу групи "Черник" ([[Дмитро Казван]]).]]
'''Логуш Омелян''' (псевда «Євген», «Іванів», «Степанів»; народився в [[1912]] — ? після [[1945]], [[США]]) — активний діяч [[ОУН]], член [[УГВР]]. Чоловік [[Катерина Мешко|Катерини Мешко]] — діяча [[ОУН]].
== Біографія ==
Студент агрономічного факультету Львівської політехніки, голова Студентської Репрезентації СУСОП (осінь 1937 — березень 1939), член редакції «Студентського вісника» у Львові, член редакції газети «Нове село», провідник ОУН у Львівській Політехніці, учасник VII-го Конгресу СУСОП, заарештований польською поліцією в березні 1939 р., вийшов на волю у вересні 1939.
Член Українського національного комітету ([[Український Національний Комітет у Кракові|УНК у Кракові]]) (червень 1941). Був референтом пропаганди крайового проводу ОУН ПівдСУЗ (Південно-східних українських земель) у Дніпропетровську (
Співорганізатор [[Конференція поневолених народів Сходу Європи і Азії|Конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії]] ([[21 листопада|21]]—[[22 листопада]] [[1943]]. У грудні 1943 — січні 1944 домовлявся про нейтралітет і співпрацю ОУН-УПА з угорськими військами.
Учасник Великого Збору [[УГВР]] ([[11 липня|11]]—[[15 липня]] [[1944]]). Короткочасно був головним редактором журналу «Ідея і чин» (літо 1944). Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] емігрував до [[ФРН]], а пізніше до [[США]], де був активним учасником Закордонного представництва УГВР.
| |||