Розумовська Наталія Дем'янівна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
правопис, стильові правлення
Рядок 44:
'''Наталія Дем'янівна Розумовська'''<ref>Прізвище, яке [[Розумовські|родина]] отримала з [[Граф (титул)|графським]] [[титул]]ом.</ref> (дівоче прізвище '''Демешко'''<ref>[http://ukrainians-world.org.ua/about/45/49/86/104/ За іншими даними]&nbsp;— '''Лемешко'''.</ref>, в першому шлюбі&nbsp;— '''Лемеш'''<ref>Справжнє прізвище [[Лемеш Григорій Якович|чоловіка]].</ref>, ''Розумиха''<ref>''Розум''&nbsp;— [[По вуличному|прізвисько]] [[Лемеш Григорій Якович|чоловіка]]. За легендою&nbsp;— через його приказку про самого себе: «Гей! Що то за розум, що то за голова!», яку він любив повторювати напідпитку. Іноді прізвисько помилково вживають стосовно самої Наталії Дем'янівни, яка по чоловіку була ''Розумиха''.</ref>, в другому шлюбі&nbsp;— '''Стрешенцова''', *[[1690-ті|90-ті роки]] [[17 століття]], [[Адамівка (Носівський район)|Адамівка]]&nbsp;— †[[12 вересня]] [[1762]], [[Олексіївщина]])&nbsp;— проста [[козачка]], [[корчма]]рка, [[графиня]], [[статс-дама]] та свекруха [[Російська імперія|російської імператриці]] [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]]. Мати останнього [[Гетьмани України|гетьмана України]] [[Розумовський Кирило Григорович|Кирила Розумовського]]. Родоначальниця [[Розумовські|Розумовських]].
 
== [[Біографія]] ==
 
Народилася наприкінці [[17 століття]] в селі [[Адамівка (Носівський район)|Адамівка]] у багатодітній сім'ї [[реєстрове козацтво|реєстрового козака]] ''Дем'яна Демешка''. Точна дата народження нам не відоманевідома, ймовірніше за все&nbsp;— це десь в 1688–1690 роках, так якбо Олексій народився в 1709, але перед ним був народжений його старший брат Данило.
 
Сімейні відносинистосунку з чоловіком в неї складались досить складно, такоскільки як не рідконерідко він повертався додому на підпиткунапідпитку і не раз бив своїх дітей і дружину, тому [[Розумовський Олексій Григорович|Олексій]] вимушений був тікати з дому до місцевого дяка, який прилаштував його в себе. Долею випадку Олексій Григорович опинився при дворі. За роки перебування при дворі його становище зміцнилося&nbsp;— з простого співчогопівчого він став вірним товаришемкоханцем, а в майбутньому чоловіком російської цесарівницісарівни [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]]. Тут він почав отримувати перші статки, так якбо Єлизавета зробила його управителем своїх маєтностей. Частину з цих коштів він, звичайно, відсилав матері, і, ймовірно, саме на ці гроші вона відкрила шинок.
 
З воцарінням Єлизавети Петрівни становище Олексія при дворі сильно зміцнилося, він фактично став поміщиком, так якоскільки під Москвою і в Україні йому були подаровані декілька сіл. Зокрема, в Україні йому були надані наділи графа Мініха: Адамівка, Лемеші…[[Лемеші (Козелецький район)|Лемеші]] та інші. Це села, до яких була причетна Наталя ДемянівнаДем'янівна. Вже з 1740 років Наталя Дем'янівна, ймовірно, перестає займатися підприємницькою діяльністюшинком і переїжджає до своєї малої батьківщини&nbsp;— Адамівки. Тут вона починає спілкуватись з козацькою старшиною, яка знаючи, що при дворі досить вагомий вплив має Олексій Григорович вважає за потрібне завести активні звязкизв'язки з Наталею Дем'янівною. Зокрема, такі відносинистосунки заводять Яків Маркович і генеральний хорунжий [[Микола Ханенко]], які згадують про неї у своїх щоденниках.
 
В 1742 році Наталя Дем'янівна разом із сином [[Кирило Розумовський|Кирилом]] і внучкою Євдокією прибувають до двору, де вона вперше за таку кількістьбагато років зустрілася з сином і була представлена при дворі імператриці. Повертаючись додому, після прийому в імператриці Наталя Дем'янівна вже була досить впливовою особистістю.
В 1744 році Олексій отримав титул графа. В цей же рік Єлизавета Петрівна зі свитою приїхала в Україну. Тут вона мала зустріч і з Наталею Дем'янівною, яка на час перебування Єлизавети Петрівни в Україні переїхала з сім'єю в Козелець, бо «Олексіївщина» мала бути представлена імператриці. Втім, Наталя Дем'янівна, за порадою сина, виїхала назустріч імператриці і зустрілася з нею в Ніжині[[Ніжин]]і. Всю подальшу дорогу Наталя Дем'янівна супроводжувала імператрицю і була запрошена на весілля престолонаслідника Петра.
 
В 1745–1746 роках перебувала при дворі з сином Кирилом і внучкою Євдокією (дочка першого сина Наталі Дем'янівни&nbsp;— Данила). В цей час в [[Москва|Москві]] був написаний її портрет [[Генріх Готліб|Генріхом Готлібом]]. В цей же час вона була зведена в статус статс-дами імператриці і, ймовірно, отримала запрошення залишитися при дворі. Але не прийняла його. Кирило і Євдокія залишилися при дворі під наглядом Олексія Григоровича, Наталя Дем'янівна повернулася до України.
Після початку гетьманування Кирила, Наталя Дем'янівна стає однією з найвпливовіших осіб в Україні.
Весь 1757 рік, Наталя Дем'янівна прожила в Глухові разом з Кирилом. Так, якОскільки сина вона бачила не частонечасто, тому вона вирішила провести якомога більше часу з ним, поки він знаходився в Україні.
Померла Наталя Дем'янівна 9 вересня 1762 року. Похована в Соборі Різдва Богородиці в Козельці 12 вересня 1762 року.
 
== Сімейні відносинистосунки ==
Сім'я в Наталі Дем'янівни була досить велика. ВВона неї буломала четверо братів: ВасильВасиля, ГерасимГерасима, Петро,Петра Федірі Федіра. Після підвищення статусу Олексія і Наталії Дем'янівни вони отримали статуси бунчукових товаришів. Важливий момент, що в джерелах на момент 1749 року ФедіФедір Дем'янович фігурує під прізвищем Розумовський. Тобто брати Наталі Дем'янівни також взяли данеце прізвище. В 1753 році Василь і Петро Розумовські отримали посади полковників, відповідно Гадяцького і Ніжинського полків. Тобто брати стали не менш впливовими, ніж Наталя Дем'янівна. В 1757 році спеціальним указом Єлизавети Петрівни Василь і Петро отримали старшинство над іншими полковниками, через наявність у них чину армійських полковників.
Київським полковником був Євфимій Дараган, зять Наталі Дем'янівни. Тобто ми бачимо, що 3 полковники з 10 були представниками роду Розумовських.
Дочки Наталі Дем'янівни вийшли заміж ще до отримання графського титулу Олексієм, втім Наталя Дем'янівна потурбувалась, щоб їхній матеріальний статус дозволяв вести спокійний образ життя. Зокрема, допомагала отримувати їм нерухомість.
З синами протягом останніх двадцяти років життя в неї були досить теплі відносинистосунки. Хоч і бачилась вона з ними досить рідко, але зв'язок вона підтримувала постійно. Олексій і Кирило також намагалися постійно допомогти матері, зокрема, на її прохання допомагати рідні вони завжди відкликались.
 
Окремою сторінкою в житті Наталі Дем'янівни стали взаємовідносинистосунки з імператрицею. Єлизавета Петрівна з досить великим пієтетом відносилась до свекрухи. Єлизавета Петрівна дозволила свекрусі вибрати чи залишатися при дворі, чи жити в іншому місці, надала Наталії Дем'янівні статус статс-дами. Є укази і листи Єлизавети Петрівни до київського генерал-губернатора, щоб він розібрався у справі, яка стосується родичів графині Розумовської.
 
== Господарська діяльність ==
 
Після отримання матеріальних ресурсів, які Наталя Дем'янівна могла отримати від синів вона починає займатись активною господарською діяльністю. Ще з 1742 року при ній Олексій Григорович прикріпив економа Іллю Щигловитого, який мав вирішувати усі питання, пов'язані з господарством. За 1740–1744 роки ними було побудовано перший об'єкт&nbsp;— будинок в Адамівці, який Наталя Дем'янівна назвала на честь свого сина «Олексіївщина». Втім даний комплекс Наталя Дем'янівна продовжувала розбудовувати аж до 1757 року.
Перлиною господарської діяльності Наталі Дем'янівни можемо назватибув [[Собор Різдва Богородиці (Козелець)|Собор Різдва Богородиці]], якийу бувКозельці, побудований на її власні кошти в проміжку 1752–1763 роки. Архітектором даногоцього комплексу був Андрій Квасов. Ним також була спроектована і дзвіниця в 1766–1770 роках, але фундамент даноїцієї споруди заклали ще за життя Наталі Дем'янівни, втім активне будівництво почали лише в 1766 році.
 
На усіх будівництвах, які велися за настановою Наталі Дем'янівни було задіяно дуже багато робітників. В сезон будівництва (кінець березня&nbsp;— кінець жовтня) в Козельці і Адамівці могло працювати по 100–150 людей на кожному з об'єктів. Всім їм була встановлена плата за роботу&nbsp;— 5 копійок в день. Також значний масив людей і підвод був задіяний в транспортуванні будівельних матеріалів. Знову ж таки, в сезон тут могло працювати від 100–200 підвод. Оплати праці останніх нам не відома.
 
 
Рядок 96:
== Джерела ==
 
* [http://www.rozumi.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=7:2009-09-27-08-12-26&catid=15:2009-09-27-07-58-03&Itemid=19 Наталка Розумиха]{{ref-uk}}
* [http://www.biografija.ru/show_bio.aspx?id=110565 Разумовская Наталья Демьяновна] {{ref-ru}}
 
* [http://litopys.org.ua/biletso/bilo23.htm Щоденник Якова Марковича]
Рядок 113:
[[Категорія:Померли 12 вересня]]
[[Категорія:Розумовські]]
[[Категорія:уродженціУродженці Носівського району]]