Критика: відмінності між версіями

: {{Otheruses}}

'''Критика''' &nbsp;— розгляд, [[аналіз]] і [[оцінка]] когось чи чогось, із [[Мета|метою]] виявлення та усунення [[Вада|вад]], [[Хиба|хиб]].<ref name="СМ">Словник української мови. Том 4. І-М.&nbsp;— К.: Наукова думка, 1973. (с.: 350-351350–351)</ref><ref>С.&nbsp;П.&nbsp;Бибик, Г.&nbsp;М.&nbsp;Сюта. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / За ред. С.&nbsp;Я. &nbsp;Єрмоленко. &nbsp;— Х.: Фоліо, 2006. &nbsp;— 623с. &nbsp;— (Б-ка держ.мови) ISBN 966-03-3173-8(с.:325)</ref><ref name="НАНУкраїни">Словник іншомовних слів / Уклад.: С.&nbsp;М.&nbsp;Морозов, Л.&nbsp;М.&nbsp;Шкарапута. &nbsp;— К.: Наук.думка, 2000. &nbsp;— 680 с. &nbsp;— (Словники України) ISBN 966-00-0439-7 (с.:305)</ref> Використовується в мовлення як вказівка на вади, хиби, або виступає як негативне судження про щось.<ref name="СМ"/>

== [[Етимологія]] ==

Критика &nbsp;— запозичення з французької мови; {{lang-fr|critique}} «критика», можливо<ref name="ЕСУМ"></ref> через латинське посередництво ({{lang-la|critica, -orum}}) зводиться до {{lang-grc|χριτιχή}} «здібність розбирати; критика», пов'язаного з χρινω «розіляю, розрізнюю; вибираю, постановляю; роблю висновок; суджу; обвинувачую», χριμα «рішення, присуд, судження», спорідненими з {{lang-la|cerno}} «розрізняю, пізнаю, вирішую, ухвалюю», праслов'янське krajь, krojiti, українське ''край'', ''кроїти''.<ref name="ЕСУМ">[[Етимологічний словник української мови]]: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. &nbsp;О. &nbsp;Потебні; Редкол. О. &nbsp;С. &nbsp;Мельничук (головний ред.), В.&nbsp;Т. &nbsp;Коломієць, О.&nbsp;Б.&nbsp;Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1983. ISBN 5-12-001263-7 Том третій: Кора-М / Укл.: Р.&nbsp;В.&nbsp;Болдирєв та ін. &nbsp;— 1989. &nbsp;— 552 с. ISBN 5-12-001263-9 (с.:95)</ref> [[Етимологія|Етимологічно]] &nbsp;— «здатність розрізняти»<ref name="НАНУкраїни"></ref>

За [[Оксфордський словник англійської мови|Оксфордським словником англійської мови]] термін «критика» в цій мові походить, через Францію від давньогрецького слова κριτική, що означає «здатність судження», тобто, «розмірковувати про значення особи або речі».<ref>"«[http://oed.com/search?searchType=dictionary&q=critick critick]"». [[Оксфордський словник англійської мови|Oxford English Dictionary]] (3rd ed.)</ref>

== В філософії ==

В 1711 році англійський просвітитель Ентоні Шефтсбері розвив універсальне понятті критики, яке посилаєтья на людську природу<ref>Shaftesbury (вид. L. E. Klein): Characteristics of Men, Manners, Opinions, Times. Cambridge University Press, 1999. -&nbsp;— [http://books.google.de/books?id=IuUDuIuQFo8C&printsec=frontcover&hl=de&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false Часткова онлайн-версія]</ref>. Його учень Генрі Хоум також вбачав джерело критики в природі<ref>Henry Home, Lord Kames: Elements of Criticism. 2-е вид., Conner & Cooke, New York 1833. [http://books.google.de/books?id=5fgAAAAAYAAJ&printsec=frontcover&hl=de&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false Повна онлайн-версія]</ref>. Німецький класичний філософ [[Іммануїл Кант]] в 1781-17901781–1790 роках видав низку фундаментальних праць &nbsp;— «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму» та «Критика здатності судження» &nbsp;— яки заклали основою майбутньої [[Гносеологія|теорії пізнання]]. Французький філософ 20 ст. [[Мішель Фуко]] визначав критику як «Систему оцінки власне себе».

== В науці ==

== В мистецтві і літературі ==