Ковалівка (Полтавський район): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
Pavlo1 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 77:
=== Післяреволюційний період і до наших днів ===
{{section-stub}}
З [[1921]] по [[1926]] рік на півострові в заплавах річок [[Свинківка (річка)|Свинківки]] і Коломака, де до жовтневої революції знаходилася центральна садиба панів Трепке, розміщувалась [[Колонія імені Максима Горького|дитяча трудова колонія імені Максима Горького]] — [[Виховання|виховний]] заклад для [[Дитина|неповнолітніх]] [[Правопорушення|правопорушників]], який очолював [[педагог]] і [[письменник]], один із засновників радянської системи дитячо-підліткового виховання [[Макаренко Антон Семенович|Антон Семенович Макаренко]]<ref>[http://poltavahistory.org.ua/facts_r_4_3.htm Немцы полтавщины в конце XIX начале XX столетий.] {{ref-ru}}</ref>. Колоністи освоїли 40 [[гектар]]ів землі, збудували ферму, налагодили побут, у майстернях навчалися [[Столярство|столярувати]], працювати в [[Кузня|кузні]], ремонтувати та шити взуття й одяг, виготовляти кошики з лози та доріжки із рогозу. У [[1926]] році школа переїхала у село [[Куряжанка|Куряж]] під [[Харків|Харковом]]. [[1988]] року на цій території відкрито [[Державний музей-заповідник Антона Семеновича Макаренка]].
На її місце в Ковалівку була переведена [[Дитяча колонія імені Короленка]]. Про цей заклад відомо дуже мало, хоча він у багатьох відношеннях не поступався макаренківському. Ця колонія була заснована у [[Копили|Трибах]] майже на рік раніше від колонії імені Горького «Лігою врятування дітей», почесним головою якої був [[письменник]], [[журналіст]], публіцист і [[громадський діяч]] [[Короленко Володимир Галактіонович|Володимир Галактіонович Короленко]]. Її вихованцями були діти молодшого шкільного віку та підлітки. Колонія організувала на своїй території школу-чотирирічку і відкрила вільний доступ у неї селянським дітям.
У [[1942]] році, під час німецько-фашистської окупації, гітлерівці провели масові арешти жителів села і розстріляли 18 ковалівців, а відступаючи у вересні [[1943]] року, зігнали в корівник 44 стариків, жінок і дітей, потім і тих, хто ще залишився живим, і спалили. 71 жителя села окупанти вивезли на [[Остарбайтери|примусові роботи до Німеччини]]. Визволено село [[21 вересня]] [[1943]] року 26-м гвардійським повітряно-десантним стрілецьким полком [[9-а гвардійська повітряно-десантна дивізія|9-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії]]. У [[сквер]]і в центрі села у [[1954]] році споруджено обеліск в пам'ять про земляків, які полягли на фронтах [[Друга світова війна|Другої світової війни]], а у [[1956]] році відкрито пам'ятний знак на братській могилі жертв фашизму і воїнів, загиблих при звільненні села. Тут же споруджено пам'ятник на місці розправи над учасниками селянських заворушень 1902 року ([[1952]] р.).▼
Колонія імені В. Г. Короленка пробула в Ковалівці до початку [[1930-ті|1930-х]] років, потім її перевели в [[Кобеляки]], а місце короленківців зайняв будинок для дітей-інвалідів. Під час [[Голодомор в Україні 1932—1933|голодомору 1932–1933]] років [[артіль]] «Культура», до складу якої входила і Ковалівка, організувала тут ще і свій патронат для дітей-сиріт, батьки яких померли. У ці ж роки в численних приміщеннях колишньої колонії розташувався і притулок для одиноких людей похилого віку (ковалівці називали його «богодільня»).
Коли розпочалася [[Німецько-радянська війна|Велика Вітчизняна війна]], дитячий будинок інвалідів не був евакуйований. Дехто із персоналу втік, але діти залишилися. Про мешканців будинку для людей похилого віку ніяких даних не збереглося, а будинок для дітей-інвалідів проіснував у Ковалівці до [[1956]] року, потім його вихованців було переведено до [[Зіньків|Зінькова]].
▲У [[1942]] році, під час німецько-фашистської окупації, гітлерівці провели масові арешти жителів села і розстріляли 18 ковалівців, а відступаючи у вересні [[1943]] року, зігнали в корівник 44 стариків, жінок і дітей, потім і тих, хто ще залишився живим, і спалили. 71 жителя села окупанти вивезли на [[Остарбайтери|примусові роботи до Німеччини]]. Визволено село [[21 вересня]] [[1943]] року 26-м гвардійським повітряно-десантним стрілецьким полком [[9-а гвардійська повітряно-десантна дивізія|9-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії]]. У [[сквер]]і в центрі села у [[1954]] році споруджено обеліск в пам'ять про земляків, які полягли на фронтах [[Друга світова війна|Другої світової війни]], а у [[1956]] році відкрито пам'ятний знак на братській могилі жертв фашизму і воїнів, загиблих при звільненні села. Тут же споруджено пам'ятник на місці розправи над учасниками селянських заворушень 1902 року ([[1952]]
== Сьогодення ==
| |||