Миколаївський Милецький чоловічий монастир: відмінності між версіями

|інженер =

|скульптор =

|художник =

|замовник =

|дата_закінчення_спорудження=

|дата_зруйнування =

|дата_відбудови =

|вартість =

|будівнича_система =

|стиль =

'''Миколаївський монастир'''  — [[Православ'я|православний]] ([[УПЦ МП]]) чоловічий [[монастир]] у селі [[Мильці (Старовижівський район)|Мильці]] [[Старовижівський район|Старовижівського району]] [[Волинська область|Волинської області]]. Намісник  — [[архімандрит]] Леонтій (Бурко).

За переказами, монастир заснований монахами [[Скит Різдва святого Іоанна Предтечі (Вербка)|Вербського монастиря]]. Перша письмова згадка про Мілецький монастир датується [[1522]] роком і розповідає про те, що монастир є родинною обителлю князівського роду [[Сангушки|Сангушків]]. У [[1532]] році Мілецький монастир згадується вже як існуючий. До [[1707]] року монастир був православним, а з цього року в ньому запанувала [[унія]]. У [[1713]] році він був перейменований вищою церковною владою уніатів у Мілецьке абатство (по—місцевому «опатство»).

У [[1839]] році монастир був приєднаний до Православної Церкви. За штатним розписом [[1842]] року він був возведений у першокласний, і в ньому належало бути: настоятелю (архімандриту), наміснику-ієромонаху, восьми ієромонахам, чотирьом ієродияконам, трьом монахам, п'яти послушникам і 24 служителям. В [[1914]] році тут було братії 42 чоловіки. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] в [[1915]] році монастир був евакуйований до міста [[Харків|Харкова]].

Після [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни]] монастир закрили, а в його приміщеннях розмістилося спочатку сільськогосподарське училище, а згодом будинок—інтернат для інвалідів та престарілих. Богослужіння звершувалося тільки в Онуфріївському храмі на кладовищі, який став парафіяльним<ref name="історія">[http://www.vv-orthodox.org/monastyri/mileckyj Миколаївський монастир на Офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП]</ref>.

Розташована в кілометрі на південь выд монастиря, церква [[Онуфрій Великий|святого Онуфрія Великого]] була споруджена братією обителі в [[1723]] році як [[каплиця]], у [[18 століття|18 столітті]] капітально відремонтована, у [[19 століття|19 столітті]] [[апсида]] і центральна частина покрівлі увінчані відповідно двома дерев'яними банями<ref name="галерея">[http://www.art.lutsk.ua/art/kovel/index%20milzi.shtml Art Gallery. Мильці]</ref>.

Монастир відроджений у [[1994]] році<ref name="історія"/>. До складу монастирського комплексу входять Миколаївська церква, споруджена у [[1542]] році князем Федором Сангушком, братський корпус з теплим храмом Преображення Господнього, [[дзвіниця]], будинок настоятеля, господарські й допоміжні будівлі<ref>Годованюк О.&nbsp;М. &nbsp;Монастирі та храми Волинського краю.—К.: Техніка, 2004.—176 с.: іл.—(Нац. святині України).—Бібліогр.: с. 170-173170–173. ISBN 966-575-072-0.</ref>. Після відновлення монастиря Онуфріївський храм став приписним до обителі<ref name="галерея"/>.

З [[2001]] року монастир має філію &nbsp;— скит [[Скит Різдва святого Іоанна Предтечі (Вербка)|Різдва святого Іоанна Предтечі]] у [[Вербка (Ковельський район)|Вербці]]. Скит заснований на місці Троїцького монастиря, ченці з якого, за переказами, заснували Мілецьку обитель<ref>[http://www.vv-orthodox.org/monastyri/verbkivskyj Вербківський скит на Офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП]</ref>.

* Годованюк О.&nbsp;М. &nbsp;Монастирі та храми Волинського краю.—К.: Техніка, 2004.—176 с.: іл.—(Нац. святині України).—Бібліогр.: с. 170-173170–173. ISBN 966-575-072-0.

* [http://www.art.lutsk.ua/art/kovel/index%20milzi.shtml Art Gallery. Мильці]

{{Шаблон:Монастирі Волинської області УПЦ (МП)}}