[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MerlIwBot (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Лі́дерство''' ({{lang-en|Leadership}})  — реалізація організаційного [[керівництво|керівництва]], яка реалізується топ-[[менеджмент|менеджментом]]ом. [[Лідер]]ство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, [[планування]], прийняття рішень, [[мотивування]], [[організація|організацію]], [[розвиток]], наділення повноваженнями і спрямування діяльності [[людина|людей]] на досягнення конкретних [[ціль|цілей]].
 
У сучасній науці, за наявністі спільності вихідних позицій, лідерство характеризується неоднозначно. Можна визначити наступні основні підходи до його трактування:
 
1. Лідерство — це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Політичне лідерство, пише
Жан Блондель, - — це «влада, здійснювана одним або декількома індивідами, для того, щоб спонукати членів націй до дій».
 
2. Лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера.
Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство — це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів».
 
3. Лідерство — це вплив на інших людей.
 
== Стилі лідерства ==
'''Авторитарний''' - — лідер володіє достатньою владою, щоб нав‘язувати свою волю підлеглим і без коливань втілювати в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Такий лідер одноосібно вирішує всі питання, не враховуючи думки підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв‘язує їх ініціативу і не дозволяє їм приймати самостійних рішень, робити і вирішувати щось без його відома.
 
'''Демократичний''' - — характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. Керівник робить все для того, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи його схвалення або допомоги. Паралельно з цим він створює атмосферу відкритості і довіри, за якої підлеглий завжди може звернутися до лідера за допомогою та порадою, розказати про проблеми, які є або назрівають, порадитися.
 
'''Ліберальний''' -&nbsp;— підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Ще цей стиль лідерства називають стилем невтручання. <ref>[http://www.grinchuk.lviv.ua/book/88/2409.html Основи лідерства]</ref>
 
== Політичне лідерство ==
{{main|Політичне лідерство}}
'''Політичне лідерство''' в системі владних відносин займає особливе місце. У лідерстві найбільше яскраво проявляється «видимість», влади, її наочність. Політичні лідери персоніфікують собою владу. Вони мають такий величезний вплив, що він не зрівнюється із впливом, інших суб'єктів політики.
 
Феномен політичного лідерства завжди привертав увагу представників світової політичної думки. Н. Макіавеллі розглядав політичного лідера як володаря, здатного використати всі доступні засоби для збереження влади, наведення порядку. Т. Карлейль і Р. Бмерсон вважали лідера творцем історії, наділеним особливим талантом. Ідею політичного лідера як надлюдини сформулював Ф. Ніцше. На його думку, політичний лідер &nbsp;— це завжди сильна особистість, наділена всіма можливими достоїнствами, яка здатна нав'язати свою волю широким верствам. Г. Тард розглядав феномен лідерства, виходячи з теорії наслідування. За Г. Тардом, люди схильні діяти, наслідуючи поведінку яскравої особистості, якою є лідер. Марксисти розглядають політичне лідерство у контексті історичної необхідності і класових інтересів. У такому розумінні лідер обслуговує інтереси класу, що висунув його на політичну арену.
 
== Посилання ==
* Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. - Екатеринбург: «Деловая книга», 2001. - 477 с., с.234-328
* Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посіб. - 6-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 309 с. ISBN 966-346-206-X
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Література ==
* {{ref-ru}} Ольшанский Д.&nbsp;В. &nbsp;Основы политической психологии. -&nbsp;— Екатеринбург: «Деловая книга», 2001. -&nbsp;— 477 с., с.234-328
* Гелей С. Д., Рутар С. &nbsp;М. &nbsp;Політологія: Навч. посіб. -&nbsp;— 6-те вид., перероб. і доп. -&nbsp;— К.: Знання, 2007. -&nbsp;— 309 с. ISBN 966-346-206-X
 
== Посилання ==
* {{ref-en}} {{ref-uk}} [[Саймон Сінек]]. [http://www.ted.com/talks/simon_sinek_how_great_leaders_inspire_action.html Як великі лідери надихають.]&nbsp;— відеодоповідь на конференції [[TED]].
 
[[Категорія:Політологія]]