Терехович Леонід Никифорович: відмінності між версіями

''' Леоні́д Ники́форович Терехович ''' (*[[26 березня]] [[1941]], [[Кучинівка]] — †[[22 серпня]] [[1992]], [[Кучинівка]], [[Щорський район|Щорського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]) — український [[поет]].

Народився Леонід Терехович [[26 березня]] [[1941]] року в селі [[Кучинівка]] Щорського району Чернігівської області. Відомо, що у селі ж закінчив середню школу. Служив в армії. Працював на цегельному заводі, був електриком, будівельником, кіномеханіком <ref>М. Ісаченко. Житель Ізраїлю&nbsp;–— для визнання українського поета // Форум націй.&nbsp;–— 2009.&nbsp;–— №11№&nbsp;11/90. [http://forumn.kiev.ua/2009-11-90/90-12.html] // заввага: [[Аркадій Семенович Натаріус|А. Натаріус]] у «Громаді» не працював </ref>.

У [[1968]] році 27-річний Л.Терехович, який тоді працював кіномеханіком, «обурений антилюдською несправедливою позицією парторга, побив його, за що був позбавлений волі на рік» <ref name="a"> В.&nbsp;Матюх. Доля поета. Спомин про брата // Промінь Жовтня (Щорс).&nbsp;–— 1993.&nbsp;–— 21 серпня.&nbsp;–— С.&nbsp;4.</ref> по 206-й статті («хуліґанство») [[Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року|КК УРСР]]. Маючи вразливу натуру, гостро сприймаючи неподобства системи, він виливав свою душу у віршах. У [[1971]] році поет-початківець був обурений повідомленням в районній газеті про те, що у Кучинівці 100 відсотків виборців проголосували за депутата замість вибулого. Це при тому, що виборча дільниця увесь день стояла зачиненою на замок <ref name="a"></ref>. Леонід Терехович написав про фіктивні вибори на [[Радіо «Свобода»|радіостанцію «Свобода»]] <ref name="a"></ref>. Лист, за практикою тих літ, вилучений [[Комітет державної безпеки|КДБ]] і став приводом для обшуку. У поета знайшли чимало нелакованих поезій про тоталітарний режим, зокрема «''Задолизи''», «''Про боротьбу з ідеологічними диверсіями''», «''Є в селі сільрада''», «''Казка про робітника балду''» і т.&nbsp;п. <ref name="b">П.&nbsp;Повод. Свідомо став на муку (Передмова) // Леонід Терехович. Свідомо став на муку. Вибране.&nbsp;–— Чернігів, 1993.&nbsp;–— С.&nbsp;3. [http://dhost.info/newbabilon/poetry/ltzbirka.html]</ref>

[[1 липня]] [[1972]] року судова колегія з кримінальних справ Чернігівського обласного суду у закритому судовому засіданні розглянула справу звинувачуваного Тереховича Леоніда Никифоровича, 26 березня 1941 року народження, уродженця і жителя села Кучинівка Щорського району Чернігівської області по ст. 187-1 [[Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року|КК УРСР]] («розповсюдження наклепницьких вигадок, що паплюжать радянський державний і суспільний лад»). Автора звинуватили у наклепницьких «измышлениях» на [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], виготовлення листів для направлення за кордон, систематичне слухання антирадянських передач і засудили на два роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму <ref name="b"></ref>. Витяг із вироку:

Відсидів з [[15 березня]] [[1972]] до [[1974]] року. У листі в редакцію газети ВР «[[Голос України]]» сам Терехович згодом напише:

Через рік Л.&nbsp;Терехович знову опинився у тій же зоні «з п’ятьмап'ятьма роками за нав’язанунав'язану мені бійку, причому винним виявився я, хоч мої дії були тільки відповіддю» <ref name="c"></ref>. У [[1980]] вийшов на волю на деякий час, але вже у грудні [[1988]] року, Леоніда Тереховича, який тоді працював кіномеханіком, було запроторено на два роки в ЛТП (лікувально-трудовий профілакторій). Близько місяця&nbsp;–— у Чернігівській області, а потім [[Мартусівка]] [[Бориспільський район|Бориспільського району]]. Саме там поет «зненацька різко захворів («нарушение„нарушение мозгового кровоснабжения»кровоснабжения“)» <ref name="c"></ref> і його було екстренно комісовано. У вже згадуваному листі поет напише:

З [[1990]] року й до смерті займав посаду сторожа в Кучинівський середній школі <ref> С.&nbsp;Реп’яхРеп'ях. Крок до Леоніда Тереховича // Сіверянський літопис.&nbsp;-— 1995.&nbsp;-— №2№&nbsp;2 [http://dhost.info/newbabilon/poetry/step.html]</ref>, влаштування на яку стало можливим тільки завдяки втручанню [[Реп'ях Станіслав Панасович |Станіслава Реп’яхаРеп'яха]]. Раніше йому відмовляли, як колишньому зеку, тому що в школі знаходилася навчальна зброя.

Бажаючи особисто взяти участь у народному русі за утворення української незалежної держави, він шукав зближення з учасниками цього руху, з місцевими рухівцями. Ось що згадує щорсівець [[Павло Дмитрович Семененко|Павло Семененко]]:

Це підтверджується у статті [[Реп'ях Станіслав Панасович |С.&nbsp;Реп’яхаРеп'яха]] про їхню першу зустріч «наживо»:

С.&nbsp;Лащенко пише, що Л. Терехович «писав так, що його з упевненістю можна було б назвати чернігівським Стусом» <ref> С.&nbsp;Лащенко. ЯК ПРОРОСТАЛО-ПРОБИВАЛОСЯ УКРАЇНСЬКЕ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ // Кримська світлиця.&nbsp;-— 2009.&nbsp;-— №35№&nbsp;35 [http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=printable&artID=7695] </ref>.

Вірші написані російською, опубліковані в електронних джерелах: ''«Вопрос из легенды»'', ''«Сказка о работнике Балде»'' ([[1967]]), ''«Задолизы»'', ''«Расслоение»'', ''«О “борьбе„борьбе с идеологическими диверсиями”диверсиями“»'', ''«Кое-что о рекламе»'', ''«На Л.&nbsp;Б.»''([[1971]]), ''«Побег (В.&nbsp;Филоненко)»'' (вересень [[1972]] &nbsp;р.), ''«Напрасно правды не ищи»'' ([[1972]]), ''«Слышал&nbsp;–— говорили…»'' (квітень [[1988]] &nbsp;р.), ''«Опять мне дело замутили»'', ''«Меня укусили. Предательски. Больно»'', ''«Жизнь бьёт ключом»'', ''«Идут жестокие года»'', ''«И бредилось возвышенными грёзами»'' (грудень [[1988]] &nbsp;р.), ''«Не поверю на честное слово»'' (січень [[1989]] &nbsp;р.), ''«Кровавое воскресенье (Памяти жертв Девятого апреля)»'' (квітень [[1989]] &nbsp;р.), ''«Колокола скорби»'' (травень [[1989]] &nbsp;р.) <ref> Леонід Терехович. Поетичні твори написані російською. Вибране [http://dhost.info/newbabilon/poetry/ltrosiys.html] // Копії рукописів надано Станіславом Реп'яхом з особистого архіву. Електронну версiю текстів зробив А.&nbsp;С.&nbsp;Натарiус. Кармiель, Iзраїль 21.02.2009р2009&nbsp;р. </ref>.

Ще низка віршів різних періодів: ''«Москва»'', ''«В литературе Шолохов мог бы сделать шороху»'' ([[1971]] ?), ''«Враг народа»'' (січень [[1988]] &nbsp;р.), ''«Планета Владвысоцкий»'' ([[1988]]), ''«Хрипы загнанных лошадей (подражание В.&nbsp;Высоцкому)»'', ''«Геометрия войны»'' (не датовані), ''«Кредо»'', ''«На смерть Михайла К.»'', ''«Поруч з бентежністю»'', ''«Голод стискає лещатами голову»'', ''«Що є в житті страшніше за нікчемність?»'', ''«Як і раніш, лежу в лікарні»'', ''«Завжди з народом?»'', ''«Розгойдується ніч від збуреного вітру»'' (жовтень [[1990]] &nbsp;р.), ''«Прикмета»'', ''«Крок направо&nbsp;–— скеля прямовисна»'' (листопад [[1990]] &nbsp;р.), ''«Та гей, бики!..»'' (грудень [[1991]] &nbsp;р.), ''«Хто диктатуру любить дуже»'', ''«Моє життя&nbsp;–— не крок в німій колоні»'' (січень [[1992]] &nbsp;р.), ''«Зависла в небі чорнота»'', ''«“Червоне„Червоне&nbsp;–— то любов...” –любов…“&nbsp;— лунає з репродуктора...репродуктора…»'' (липень [[1992]] &nbsp;р.), ''«В картинній галереї»'' (не датований) <ref> Леонід Терехович. Та гей, бики!..: Поезія [http://dhost.info/newbabilon/poetry/ta_hey!.html] // зібрані та підготовлені до публікації Аркадієм Натаріусом</ref>.

У [[1990]] році надіслав до «[[Громада|Громади]]» кілька коротеньких віршиків, «як то кажуть, на злобу дня» <ref name="d"> В.&nbsp;МОСКАЛЕНКО. Нехай земля буде пухом! Пам'яті Леоніда Тереховича: стаття, вірші [http://newvv.net/culture/literature/190048.html] // матеріали 26 березня 2008 року в інтернет-виданні газети «Високий Вал» (м. Чернігів) </ref>. [[Віталій Москаленко]] (тодішній редактор незалежної газети Чернігівщини «Громада») пише: {{text|До редакції «Громади» потрапили два шкільні зошити з поезіями Тереховича, датовані серединою 1990 і початком 1992 років. Всього 121 вірш. Це були вірші поета! <ref name="d"></ref>}}

Посмертно, у [[1993]] році було видано першу&nbsp;–— і єдину поки що збірку [[«Свідомо став на муку»]]. На цю подію [[Павленко Сергій Олегович|Сергій Павленко]] відгукнувся так: «Високохудожня книга поезій письменника-правоборця вперше побачила світ лише в 1993 році» <ref> С.&nbsp;О.&nbsp;Павленко. ОПОЗИЦІЯ на Чернігівщині: 1944&nbsp;-1990&nbsp;рр.&nbsp;–— Чернігів: РВВ Черніг. облуправління по пресі, 1995.&nbsp;–— 68 с. [http://www.siver-litopis.cn.ua/rab/pavlenko/opozic.doc]</ref>

Планувалася до друку двомовна його збірка, яка б містила й вірші діда, [[Терехович Яким Григорович|Якима Тереховича]], але цю ідею так і не було втілено у життя <ref> С.&nbsp;Реп’яхРеп'ях. Крок до Леоніда Тереховича // Сіверянський літопис.&nbsp;-— 1995.&nbsp;-— №2№&nbsp;2</ref>.

У першому номері альманаху «[[Літературний Чернігів]]» (до листопада [[1993]] мав назву «Чернігів») за [[1993]] рік було опубліковано ще 18 віршів поета: ''«Що ж зоставляєм?..»'', ''«Питання...Питання…»'', ''«Відсвітили сонячнії мрії»'', ''«Завіяло, закружляло»'', ''«Тягар»'', ''«Не набивайте клепок в мою голову»'', ''«Що ж, напевно, ще не згуба»'', ''«Доля&nbsp;— вельми іронічна дама»'' (усі датовані жовтнем [[1990]] &nbsp;р.), ''«Догорає знесилено ватра»'', ''«В цю поруху, від розпачу чорну»'' (листопад [[1990]] &nbsp;р.), ''«Дайош консолідацію!»'' (січень [[1991]] &nbsp;р.), ''«Поставлена крапка остання»'' (березень [[1991]][ р.), ''«Не підбиваю «в„в ногу»ногу“ крок»'', ''«Іду на побачення з богом»'' (травень [[1991]] &nbsp;р.), ''«Ветеринар по духу і диплому»'' (березень [[1992]] &nbsp;р.), ''«Тарасу Мельничуку»'' (недатований), ''«Ніч блискавкою пощербатить»'', ''«Якісь солодкі спогади»'' (липень [[1992]] &nbsp;р.).

У другому номері наукового журналу «[[Сіверянський літопис]]» (Чернігів) за [[1995]] рік було опубліковано його вірш ''«У словесах»'' ([[1991]]) <ref> Електронну версію текстів було зроблено А.&nbsp;С.&nbsp;Натарiусом [http://dhost.info/newbabilon/poetry/ltverses.html]</ref>.

Окрім того, протягом [[2007]]&nbsp;-[[2011]]&nbsp;рр. в Інтернеті публікуються нові, раніше невідомі вірші Л.&nbsp;Тереховича. Серед них: ''«Випадок на початку служби»'' (листопад 1990 &nbsp;р.) <ref> Леонід Терехович: Випадок на початку служби [http://dhost.info/newbabilon/poetry/incident.html]</ref>, ''«Долг и плата»'' ([[1988]]?), ''«Я зацікавивсь словниками...словниками…»'' (травень [[1991]] &nbsp;р.), ''«Ще не пора...пора…»'' (жовтень [[1991]] &nbsp;р.), ''«БатьківщИна чи БАтьківщина?»'' (листопад [[1991]] &nbsp;р.), ''«Новорічна фантасмагорія»'' (січень [[1992]] &nbsp;р.), ''«Я двічі зі смертю був око на око»'' ([[1992]]). Останні шість віршів було опубліковано в інтернет-виданні газети «Високий Вал» <ref> А.&nbsp;С.&nbsp;Натаріус. До 70-річчя з дня народження Леоніда Тереховича [http://newvv.net/culture/Culture/210414.html] // матеріал за 25 березня 2011 року в інтернет-виданні «Високий Вал» (м. Чернігів)</ref>.

Незадовго до смерті він був жорстоко побитий міліціонерами на вокзалі м. [[Щорс]] <ref> В.&nbsp;Москаленко. Хто вбив? // Громада.&nbsp;–— 1993.&nbsp;–— №5№&nbsp;5</ref>. У передмові до збірки поезій Леоніда Тереховича [[Павло Повод|П.&nbsp;Повод]] описав це так: «"Скінчиться„Скінчиться все в обшарпанім хліві, де ще стоїть моє стареньке лiжко"лiжко“&nbsp;— пророче писав поет. Там його і знайшли. Мертвим. Перед цим він завітав до редакції райгазети (тут його добре знають) і стиха мовив, що його побила мiлiцiя на вокзалi. За що? По смерті лікарі встановили: помер тому, що серце зупинилось. І винних немає...немає… Воно й справді, бо неволя забрала не тільки кращі роки, а й здоров'я&nbsp;— разом з довідкою про звільнення видали йому цілу купу довідок про хвороби» <ref> П.&nbsp;Повод. Свідомо став на муку (Передмова) // Леонід Терехович. Свідомо став на муку. Вибране.&nbsp;–— Чернігів, 1993.&nbsp;–— С.&nbsp;3.</ref>. За свідченнями родичів, Терехович був знайдений мертвим в хаті, в своєму ліжку, а не в хліву, як пише [[Павло Повод]]. Але поки це свідчення не задокументовано.

Зі спогадів [[Реп'ях Станіслав Панасович |Станіслава Реп’яхаРеп'яха]]:

Його вже поховали. І, на жаль, я не почув нічого з останніх слів Леоніда. Але ж вірші лишилися!» <ref> С.&nbsp;Реп’ях. Крок до Леоніда Тереховича // Сіверянський літопис.&nbsp;- 1995.&nbsp;- №2 </ref>}}

Як пише [[Павленко Сергій Олегович|Сергій Павленко]]&nbsp;-— «[[22 серпня]] [[1992]] року, за припущенням багатьох знайомих Л.Тереховича, його підступно вбито» <ref> С.&nbsp;О. Павленко. ОПОЗИЦІЯ на Чернігівщині: 1944-19901944–1990&nbsp;рр.&nbsp;–— Чернігів: РВВ Черніг. облуправління по пресі, 1995.&nbsp;–— 68 с.</ref>.

== Посмертне вшанування ==

Мало не за місяць до смерті&nbsp;-— [[27 липня]] [[1992]] року&nbsp;-— Терехович написав свій власний «поетичний» заповіт:

Багато зробили для увічнення пам’ятіпам'яті поета [[Аркадій Семенович Натаріус|Аркадій Семенович Натаріус]] та [[Павло Дмитрович Семененко]] <ref> С.&nbsp; Лащенко. Чернігівський Стус // матеріал за 25 березня 2011 року на інтернет-версії газети «День» </ref>. У [[1992]] році на могилі поета було встановлено хрест (ідея В.&nbsp;Москаленка, реалізація&nbsp;-— П.&nbsp;Семененка). У [[2007]] році [[Аркадій Семенович Натаріус|Аркадій Натаріус]] оформив свою ідею щодо [[Епітафія|епітафії]] для поета, взявши за основу слова [[Франко Іван Якович|Каменяра]], у металевій табличці, яка була встановлена ним та Павлом Семененко на могилі Леоніда Тереховича у вересні [[2008]] року:

Літом [[2010]] року [[Аркадій Семенович Натаріус|Аркадій Натаріус]] встановив на хресту ще світлину Л.&nbsp;Тереховича, бо до того була тільки панель з прізвищем, ім'ям та датами і табличка з [[Епітафія|епітафією]]. Він же ж і продовжує творити своєрідний «нерукотворний» пам'ятник «Чернігівському Стусу», популяризуючи вірші поета, публікуючи їх у різних виданнях <ref name="e"> А.&nbsp;С.&nbsp;Натаріус. Леонід Терехович. Поезії як життя [http://www.zahid-shid.net/index.php?rt=history&num=4&start=3] // матеріал інтернет-часопису «Захід-Схід» №4№&nbsp;4 за 25 серпня 2008 &nbsp;р.</ref>. Саме завдяки йому вірші поета можна прочитати в інтернеті, а ще колишній рухівець мріє про відкриття маленького музею в Кучинівці <ref name="e"></ref>. У [[2010]] році він власним коштом, залучаючи небайдужих до цієї справи людей, зробив посильний ремонт хати Леоніда Тереховича <ref name="e"></ref>.

* [http://www.dt.ua/articles/60849#article С.&nbsp;Лащенко. СВІТЛА ЛЮДИНОЛЮБНА ПАМ’ЯТЬПАМ'ЯТЬ // Дзеркало тижня.&nbsp;-— 14 серпня 2010 &nbsp;р.&nbsp;-— №29№&nbsp;29.]

* [http://newvv.net/culture/literature/212691.html Леонід Терехович. Ми&nbsp; народ! // Промінь Жовтня.&nbsp;-— 22 серпня 1992 &nbsp;р.]

* Літературні таланти Щорсівщини: бібліографічний покажчик / Крумкач О.&nbsp;–— Щорс-Займище,1998.&nbsp;-с.20-21.