Магрицька Ірина Василівна: відмінності між версіями

'''Ірина Василівна Магрицька''' (народилася {{Дата народження|17|12|1961}} року в місті [[Донецьк]]у)&nbsp;— український громадський діяч, публіцист, філолог. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури [[Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля|Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля]], голова Луганської обласної філії [[Асоціація дослідників голодоморів в Україні|Асоціації дослідників голодоморів в Україні]]<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/2122151.html Пане Андруховичу! Почуйте голос із Донбасу! (Радіо Свобода, 08.08.2010)]</ref>, кавалер [[орден княгині Ольги|ордена княгині Ольги]] ІІІ ступеня.

* 1983 року закінчила філологічний факультет Луганського (тоді Ворошиловградського) державного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка за фахом «учитель української мови та літератури».<ref name="slo">[http://slovoprosvity.org/2011/12/15/ірина-магрицька-українська-справа/ Ірина Магрицька: «Українська справа&nbsp; — мій свідомий вибір»] «Слово Просвіти», 15 Грудня 2011 у рубриці Просвіта</ref>.

* 2003–2006&nbsp; рр.&nbsp; — доцент кафедри журналістики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Від 2006&nbsp; р. і до сьогодні&nbsp; — доцент кафедри української мови та літератури цього ж університету.

* «На нашій, не своїй землі…». Українство на півдні та сході України" (43 с., 2009&nbsp; р.),

* «Справжній Ворошилов» (24 с., 2011&nbsp; р.),

* «Весільний обряд на Східній Слобожанщині» (44 с., 2011&nbsp; р.),

* «Донбас&nbsp; — це теж Україна!» (24 с., 2012&nbsp; р.).

* «Врятована пам'ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» (480 с., 2008&nbsp; р.),

* «Пам'ять, закарбована у слові: Письменники Луганщини про Голодомор на Луганщині» (80 с., 2008&nbsp; р.).

За власною ініціативою обстежила упродовж 2003–2007 сільські райони Луганської області, побувала у майже 300 населених пунктах і записала на відео- та аудіоплівку свідчення очевидців Голодомору 1932–1933&nbsp;рр., які стали основою для книги «Врятована пам'ять» та фільму «[[Закляття безпам'ятства]]». У 2008–2011&nbsp; рр. цей фільм був показаний на телеканалах Луганської, Харківської, Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей України, а також для української громади міста Торонто (Канада).

Заміжня. Має чоловіка Крамаренка Олександра Андрійовича (1955&nbsp; р.н.; Заслужений журналіст України) та сина Михайла (1987&nbsp; р.н.).

У період 2002–2006 &nbsp;рр. була членом Української республіканської партії «Собор».

З 2009 &nbsp;р. до 2012 &nbsp;р. була кандидатом на членство у ВО «Свобода», але політрада з невідомих причин не прийняла її до лав партії; у лютому 2012 &nbsp;р. заявила про припинення співпраці з цією партією. З червня 2012 &nbsp;р. &nbsp;— член [[Конгрес Українських Націоналістів| Конгресу Українських Націоналістів]].