| ім'я =#REDIRECT [[Гончар Овсій Іванович ]]▼{{Картка:Особа
▲| ім'я = Гончар Овсій Іванович
| місце_проживання = [[Велика Мотовилівка]], [[Червона Мотовилівка]]
| інші_імена = отаман Бурлака
| зображення =
| розмір_зображення =
| підпис_зображення =
| дата_народження = [[1888]]
| місце_народження = [[Велика Мотовилівка|Панська Мотовилівка Васильківського повіту Київської губ.]]
| дата_смерті = [[1921]]
| місце_смерті = [[Харківська губернія|Харківська губ.]]
| причина_смерті =
| громадянство =
| національність =
| відомий_(відома) = очільник Вільного козацтва на Київщині
| рід_діяльності = військовий діяч [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]
| титул =
| військове звання =
| платня =
| термін =
| попередник =
| наступник =
| партія =
| головував_(-ла) =
| віросповідування =
| дружина = Марія Гончар (Клименко),
дочка депутата Державної думи Росії двох скликань Івана Клименка.
| діти = Галина
| родичі =
| батько =
| матір =
| нагороди =
| вага =
| герб =
}}
'''Отаман Бурлака ''' (справжнє ім'я — '''Гончар Овсій Іванович'''); народився [[1888]]-го року;— помер [[1921]]) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917-1921 роках - періоду Української національно-визвольної революції. Активно підтримав революційні події 1917 року на Україні. У 1917 році заснував у своїй хаті (с. [[Червона Мотовилівка|Казенна Мотовилівка]]) “[[Просвіта|Просвіту]]” ім. Бориса Грінченка, яку більшовики 1919 року з лютої ненависті до нього розграбували і спалили. Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом [[Центральна Рада|Центральної Ради]] був призначений головою Васильківської повітової земельної управи.
Одним із перших взявся творити відділи Вільного козацтва на Київщині. Саме вони стали потім основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах Фастівщини і Васильківщини, прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з [[отаман Зелений|отаманом Зеленим]] і отримував від нього підтримку. Як організатор [[Васильківське повстання 1919|Васильківського повстання]] (навесні [[1919]] року), до якого приєдналися селяни [[Борова|Борової]], Мотовилівки, Оленівки, Марьянівки, Руликова, Барахтів, Глевахи, Великої Вільшанки, Яцків, Митниці, Крушинки та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим і пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловік. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків і на недовгий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини і Васильківщини.
У 1921 році був арештований і вивезений у [[Харків]] до в’язниці на [[Холодна_гора_(місцевість)|Холодній Горі]]. З в’язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.
== Джерела ==
| 