Зіньківський повіт (Полтавська губернія): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
DenysZ (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
DenysZ (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 23:
На північному сході повіту через Зіньків пролягав поштовий тракт на [[Лебедин]] і [[Охтирка|Охтирку]].
== Історія ==
Зіньківський повіт був створений [[16 вересня]] [[1781]] року після ліквідації залишків полкового устрою на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]].
Рядок 29 ⟶ 28:
У [[1796]] році Зіньків віднесено до [[Малоросійська губернія|Малоросійської губернії]], а сам повіт розформовано.
Знову створений [[27 березня]] [[1803]] року в складі [[Полтавська губернія|Потавської губернії]].
У Зінькові було вісім церковних приходів. У повіті служба відправлялась у 59 храмах. Чотири з них – цегляні. У містечках [[Опішня|Опішні]], [[Великі Будища (Диканський район)|Великих Будищах]], [[Грунь (Охтирський район)|Груні]] було по три храми. У [[Чернечий Яр|Чернечому Яру]] існував жіночий монастир, заснований 1689 року.
На межі ХVІІІ-ХІХ століття у повіті існував ряд державних і приватних господарств. Переважна більшість була дрібними напівкустарними виробництвами з переробки первинної сировини. Істотного розвитку набуло [[ремісництво]].
На початку ХІХ століття повіт славився своїми ярмарками, які проводились в Опішні (4 рази на рік), Будищах (4 рази), Груні (3 рази), [[Куземин]]і (3 рази), [[Ковалівка (Шишацький район)|Ковалівці]] (3 рази), [[Бірки (Зіньківський район)|Бірках]] (2 рази).
У дореволюційний період у Зінькові були чоловіча й жіноча гімназії, а 1 липня 1906 року відкрилися дворічні жіночі педагогічні курси.
З 1900 року в повіті значно посилюється революційний рух. У грудні 1905 року відбулися мітинги і в Зінькові. Про ці події писала тогочасна газета “Полтавщина”, а також [[Короленко Володимир Галактіонович |В.Г. Короленко]] у відомій статті “Сорочинська трагедія”.
У жовтні 1917 року [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] був повалений, почала утверджуватися радянська влада. Більшовики на місцях у більшості випадків були найбільш організованою і боєздатною силою. Пережив повіт і німецьку, а потім [[Денікін|денікінську]] окупацію.
Зіньківський повіт був розформований [[7 березня]] [[1923]] року.
Рядок 42 ⟶ 50:
Посіви в повіті займали 67 % усіх земель. У [[1895]]—[[1900]] роки на душу населення збирали продовольчого хліба (крім вівса) в середньому 22,5 [[пуд]]и на рік, а на душу сільського населення — по 25,2 пуда.
[[Файл:Opíshnyansʹkí glechiki.jpeg|міні|праворуч|220пкс|[[Опішнянська кераміка]]]]
Зіньківський повіт у другій половині ХІХ ст. залишався агарним. Заводська промисловість була розвинута слабо — на початок ХХ ст. 400 робітників виробляли продукції на 170 тисяч карбованців. Значний розвиток мали промисли: у Зінькові виробляли килими, у Груні — гребінці з рогу, [[Грунська волость|Грунська]] й [[Куземинська волость|Куземинська]] волості були відомі завдяки деревообробному промислу, у [[Велика Павлівка|Великій Павлівці]] з коріння клена та липи робили [[Люлька для паління|люльки для куріння]]. Функціювали цегельних заводів.
Високого розвитку досягло гончарство. Своєю [[Опішнянська кераміка|керамікою]] славилася Опішня. Вона ж разом із Зіньковом були в числі лідерів губернії зі шкіряного й полотняного виробництва.
1890 року у повіті значились 1 пивоварний завод, 2 цегляних, 62 маслобойні і 80 кузень.
== Поділ і населення ==
| |||