Мар'яненко Іван Олександрович: відмінності між версіями

'''Іва́н Олекса́ндрович Мар'я́ненко''' (справжнє прізвище  — '''Петлішенко'''); (*28 травня ([[9 червня]]) [[1878]], хутір [[Сочеванов]], поблизу с. Мар'янівки  — †[[4 листопада]] [[1962]], [[Харків]])  — український [[актор]], [[режисер]], [[педагог]], [[народний артист СРСР]] (з 1944  р.), лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]] (1947).

Сценічну діяльність почав 1895  року в Києві в трупі свого дядька  — М. Кропивницького, де працював до 1898 року. Грав у трупах О. Суслова (1899—1906), Ф. Волика (1903—1904), театрі М. Садовського (1906—1914). Від 1915 очолював [[Товариство українських акторів]], 1917  р.— директор і режисер [[Національний зразковий театр|Національного зразкового театру]], 1918  р.  — актор [[Державний драматичний театр|Державного драматичного театру]]; 1919—1923  рр.  — комісар Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка (всі  — у Києві). У 1923  р. вступив до мистецького об'єднання «[[Березіль]]» (з 1926  р.  — у Харкові, з 1935  р.  — [[Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка]]), де працював до 1958  р.

'''Викладав''' (з перервами) у Київській музично-драматичній школі М.  В.  Лисенка та Музично-драматичному інституті ім. М.  В.  Лисенка (1907—1926), у Харківському музично-драматичному інституті (1944—1961). З 1946  р.  — професор. Серед учнів  — народні артисти СРСР В. Василько, І. Козловський, Б. Романицький, Н. Ужвій.

'''Вистави''': «Блакитна троянда» Лесі Українки, «Казка старого млина» с. Черненка (обидві  — 1915), «Оборона Буші» М. Старицького (1917) та ін.