Печихвости (Луцький район): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MSha (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 23:
| висота = 232
| ref-висота =
| водойма =р. [[Стрипа (притока Луги)|Стрипа]]
| адреса = 45734, Волинська обл., Горохівський р-н, с.
| облікова картка =
| прапор =
Рядок 36:
}}
'''Печи́хвости''' —
[[Файл:Церква с Печихвости.jpg|міні|центр|
Печихвости – село на Волині, якому в 2008 році виповнилося 500 років. На схід від села проходить вододіл між басейном [[Чорне море|Чорного]] і [[Балтійське море|Балтійського]] морів. Через Печихвости протікає річка [[Стрипа (притока Луги)|Стрипа]], яка впадає в [[Луга|Лугу]], що є притокою [[Західний Буг|Західного Бугу]].
▲Печихвости – село на Волині, якому в 2008 році виповнилося 500 років. На схід від села проходить вододіл між басейном [[Чорне море|Чорного]] і [[Балтійське море|Балтійського]] морів. Через Печихвости протікає річка Стрипа, яка впадає в Лугу, що є притокою [[Західний Буг|Західного Бугу]]. Історія села почалась дуже давно. Перші поселення належали до часів палеоліту. На території села проживало слов’янське плем’я волинян. У Х ст. воно ввійшло до складу [[Київська Русь|Київської Русі]]. У 1241 р. село зруйнували татари. У ХІѴ ст. Печихвости відійшли до Литовського князівства, а пізніше – до Польщі, де було запроваджене кріпосне право, і землі селян відійшли до фільварка польської пані. Із початком визвольної війни у Печихвостах відбулися повстання проти польських панів, селяни забрали своє майно і землю назад. Перша згадка про Печихвости у «Літописі минулих літ», датується 1508 р., хоча достовірних даних про село не збереглося. З розповідей старожилів села, ще із часів монголо-татарської навали існує легенда, яка розповідає про походження назви «печихвости». Тоді українські села ставали неабиякою поживою для ворогів. Поселення були погано укріплені, а зброї як такої, не було. Селяни озброювалися хто чим міг: вилами, кілками, косами – хоча і це не допомагало здолати кінні загони ворогів. Під час одного з набігів місцеві жителі придумали новий метод боротьби із татарами. За вказівкою одного чоловіка, селяни поприв’язували бикам до хвостів палаючі факели – віхті. Худоба в паніці бігла вперед із палаючими хвостами, таким чином розганяючи ворогів і підпалюючи їх намети, а люди йшли слідом і добивали покалічених татар. Такий ворожий табір був розбитий у лісі, біля урочища Дубина.
== Посилання ==
|