Портрет подружжя Арнольфіні: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Bryndza (обговорення | внесок) |
Bryndza (обговорення | внесок) |
||
Рядок 36:
Полотно створене 1434 року в Брюгге, що в ті часи було великим торговим центром Північної Європи. З [[Скандинавія|Скандинавії]] привозили сюди ліс та хутра, зі Сходу через Геную та Венецію [[шовк]], [[килим]]и та [[прянощі]], з [[Іспанія|Іспанії]] та [[Португалія|Португалії]] лимони, [[інжир]] та апельсини. Брюгге був багатим містом, {{цитата|найвідоміше місто на світі, уславлене своїми товарами та купцями, що в ньому живуть}} Так писав про нього [[Філіп III Добрий]], з [[1419]] по [[1467]] [[герцог]] [[Бургундія|Бургундії]]. Адже Брюгге було головним портовим містом його герцогства.
Подружня пара, зображена на полотні ван Ейка, заможня. Це особливо помітно з одягу. Вона — у сукні, оздобленій хутром [[горностай|горностая]], з довгим [[Шлейф (одяг)|шлейфом]], який при ході повинен був хтось нести. Пересуватися в такій сукні можна було лише зі слугами та маючи відповідні навички, які годі було набути поза аристократичними колами. Він — в мантії, облямованій чи скорше підбитій хутром [[Норка|норки]] або [[соболь|соболя]], з боків з розрізом, що
Проте цей іноземний купець жив у Брюгге в аристократичній розкоші, у нього були східні килими, люстра, дзеркало, верхня частина вікна його будинку була засклена, і на столі у нього лежали дорогі апельсини. Одначе, кімната по-міському вузька. Ліжко домінує в обстановці, як то зазвичай в міських покоях. Удень завісу на ньому піднімали, і в кімнаті приймали гостей, сидячи на ліжку. Вночі завісу опускали, щоб утворився закритий простір, кімната в кімнаті.
[[Файл:Jan van Eyck 007.jpg|thumb|left|150px| У той час носили циліндричні капелюхи велетенських розмірів]]
[[Файл:Jan van Eyck 006.jpg|thumb||150px|Її округлий живіт, можливо, не є ознакою вагітності]]
Жінка обережно кладе свою праву руку в ліву руку свого нареченого. Цей жест виглядає дуже церемоніально, художник зобразив його майже в центрі картини, надаючи йому, таким чином,
У XV столітті ще не було потреби в присутності священика та свідків, аби поєднатися законним шлюбом. Це можна було зробити в будь-якому місці, наприклад, як тут — в спальні. Зазвичай наступного дня подружжя разом йшло до [[церква (храм)|церкви]] і це було доказом того, що вони стали чоловіком та дружиною. Свідки, яких ми бачимо в дзеркалі, потрібні були для укладання письмового [[шлюбний контракт|шлюбного контракту]], що було звичайною справою для добре забезпечених людей.
|