Го Сі: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.2+) (робот додав: sv:Guo Xi |
Yozh (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 39:
== Життєпис ==
Народився у повіті Веньсянь, сучасна провінція [[Хенань]]. Про батьків немає відомостей. Спочатку навчався живопису у відомого на той час майстра Лі Чена. Згодом зумів перевершити останнього. Він переїздить до столиці Кайфен, де починає свою кар'єру за імператора [[Жень-цзун]]а. Його було зараховано до імператорської Академії живопису. Незабаром отримує призначення до департаменту
Го Сі розписував храми, зали і палацові ширми. Ці розписи представляли собою перехід між станковим і монументальним малярством: виконувалися на підрамнику, столі або поверхні ширми (тобто на «верстаті»), вони наближалися до монументального живопису по масштабу (панелі ширм перевищували зріст людини) і декоративно-прикладної функції. Збереглися відомості про розпис Го Сі у 1068 році центральної частини тристулкової ширми для палацу Сяодянь із зображенням композицій на тему імператорських діянь. На честь здачі його сином Го Си іспиту на вчену ступінь Го Сі у 1080-х роках розписав стіни храму Конфуція чотирма монументальними за форматом і величними за задумом пейзажними композиціями. У 1078–1085 роках він для одного зі столичних святилищ створив 12 монументальних пейзажів заввишки близько 7 м.
Рядок 46:
== Творчість ==
Ранні картини Го Сі дуже близькі до пейзажів його вчителя [[Лі Чен]]а та інших найбільших майстрів Х ст. — [[Гуань Тун]]а, [[Фань Куань|Фань Куаня]]. Він широко
Вперше творча самобутність Го Сі чітко проявляється у картині «Рання весна», інша назва «Початок весни в горах». У ній простежується нове ставлення до простору і важливі композиційно-
Свідченням подальших творч. пошуків Го Сі виступає сувій «Прояснення осіннього неба над камінням і долинами», інша назва- «Осінь в долині Жовтої ріки», визнаний кращим твором цього художника. Простір у Го Сі не має чітко окреслених меж: форми ніби виникають з небуття і пропадають за наміченою тушшю лінією горизонту. Окремі добре прописані камені і дерева, видозмінюючись, наростаючи і збільшуючись у розмірах. Передній план, утворений окремими нагромадженнями брил, стовбурами сосен, заростями чагарнику, зображений у самого краю свитка, не передбачає якогось вільного простору. Середній план практично відсутній у центрі, тому що в нього активно «всовуються» наростаючі гірські форми, але присутній у лівій частині, де йому відведено майже весь фон. В результаті простір середнього плану виявляється максимально розкритим вшир і вглиб, за законами зворотної перспективи. Динамічність ритмів підкреслюється мінливістю атмосферного середовища, в якій марево, що переходить в серпанок, раптово розсіюється над річкою.
Рядок 54:
Залишаючись панорамно-монументальним по суті, гірський ландшафт у творчості Го Сі знаходить не тільки видимість руху і мінливості, а й відчутне емоційне звучання.
Теоретичні розробки Го Сі викладені у трактаті «Про високий сенс лісів і потоків», складеному його сином Го Си, який систематизував принципи і методики пейзажного живопису Го Сі.
|