Софі Адлерспаре
Софі Карін Софі Адлерспаре (швед. Carin Sophie Adlersparre; нар. 6 липня 1823 — пом. 27 червня 1895) — феміністка, журналістка і піонерка руху із захисту прав жінок у Швеції. Засновниця і редакторка першого скандинавського часопису для жінок «Журнал для дому» (Tidskrift för hemmet) і двох організацій: Handarbetets vänner (займалася виробництвом і розробкою текстильних виробів) і Асоціації Фредріки Бремер (Fredrika Bremer-förbundet, організація із захисту прав жінок). Також є однією з двох перших жінок, які стали членкинями державного комітету Швеції. Вона також відома під псевдонімом Ессельд.
| Софі Адлерспаре | |
|---|---|
_-_Nordiska_Museet_-_NMA.0041102.jpg) | |
| Псевдо | Esselde[1][2] |
| Народилася |
6 липня 1823[3][5][…] Q10718453?, Швеція[3][5][…] |
| Померла |
27 червня 1895[3][4][2] (71 рік) Grödinge parishd, Швеція[3][4] |
| Поховання | Кладовище Галеварвd[6] |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | активістка за права жінок, редакторка газети |
| Галузь | фемінізм |
| Знання мов | шведська |
| Заклад | Dagny[d][7][4] і Tidskrift för hemmetd[4] |
| Родичі | Sigrid Leijonhufvudd[4] |
| У шлюбі з | Axel Adlersparred[3][4][2] |
| Нагороди |
 |
 | |
Життя ред.
Софі отримала домашню освіту, а потім провела два роки в одному з кращих пансіонатів для дівчат у Стокгольмі. У 1868 році вона вийшла заміж за аристократа Алекса Карін Софі Адлерспаре і стала мачухою для п'ятьох його дітей. Чоловік підтримував її роботу з проведення соціальних реформ.
Карін Софі Карін Софі Адлерспаре була шанувальницею творчості шведської письменниці і феміністки Фредрики Бремер, а також подругою феміністки Розалі Олівекруна, завдяки чому і сама зацікавилася темою фемінізму. На той час у Швеції, завдяки роману Фредрики Бремер Carrol, вже почалося громадське обговорення жіночих прав, що призвело до скасування опікунства над незаміжніми жінками і створення першої державної школи для жінок.
Журнал ред.
У 1859 році Карін Софі Адлерспаре та Оліверкуна заснували перший в Скандинавії часопис для жінок Tidskrift för hemmet, який відразу став популярним. Фінансову підтримку видання надавала аристократка і господиня салону Фредріка Лімнелл. Часопис став першим постійним майданчиком для обговорення жіночих прав, гендерних ролей і фемінізму в Швеції. Розалі та Софі ділили посаду головної редакторки аж до 1868 року, коли Розалі вирішила покинути часопис. Софі продовжила його видавати вже без подруги. Як журналістка Софі стала відома під псевдонімом Ессельд (Esselde).
У 1886 році «Tidskrift för hemmet» був закритий і замінений на новий успішний жіночий часопис під назвою Dagny, в якому Софі також працювала головною редакторкою з 1886 по 1888 роки. Цей часопис випускався «асоціацією Фредрики Бремер», засновницею якої була сама Карін Софі Адлерспаре.
Активізм ред.
Софі не фокусувала свою увагу лише на боротьбі за виборчі права для жінок, незважаючи на те, що в Швеції жінки не могли голосувати аж до 1862 року. Пріоритетом Карін Софі Адлерспаре ж була освіта і робота, яка дозволила б жінкам бути фінансово незалежними. Вона говорила: «Жінкам потрібна робота, а роботі потрібні жінки».
У 1862 році вона організувала вечірні курси для жінок, щоб дати їм професійну освіту. Наступного року вона відкрила секретарська бюро, яке стало успішним кадровим агентством. Ще через рік, натхненна своєю майбутньою невісткою, художницею Софією Карін Софі Адлерспаре, вона надіслала петицію до парламенту Швеції з вимогою надати жінкам право на навчання в Королівській академії вільних мистецтв на рівні з чоловіками. На той момент жінки в Королівській академії могли вивчати тільки спеціальні дисципліни, і, незважаючи на те, що Софія була успішною художницею, її не приймали до академії. Її петиція призвела до дебатів у парламенті і, нарешті, до реформи 1864 року, яка дозволила жінкам навчатися в Академії нарівні з чоловіками.
У 1866 році Софі заснувала «стокгольмську кімнату для читання» (Stockholms läsesalong), яка стала безкоштовною бібліотекою для жінок і дозволила збільшити рівень жіночої освіченості та професіоналізму. Метою безкоштовної бібліотеки, за словами Софі, було надання жінкам можливості «продовжити самоосвіту і розширити свій кругозір».
Софі активно сприяла просуванню жіночої освіти не тільки тому, що хотіла бачити більше жінок у професійній сфері, але й тому, що хотіла, аби жінки стали більш активними у суспільстві в цілому. «Чим більше ми бажаємо і очікуємо від жіночої участі в реформації суспільства, тим важливіше, щоб вони були добре підготовлені», — говорила вона. У цей період часу було зроблено багато реформ у сфері освіти для жінок. У 1865 році Софі стала членкинею шкільного комітету для дівчаток, який був призначений урядом для проведення дослідження і проведення реформ, направлених на поліпшення системи жіночої освіти. Це був перший державний комітет, членами якого стали жінки: Софі Адлерспаре і Хільда Каселі.
Інша діяльність ред.
У 1874 році Софі, спільно з Ганною Тенгелін-Вінге, заснувала «Подруги рукоділля» (Handarbetets vänner) і була головуючою в цій організації до 1887 року. Організація займалася навчанням жінок дизайну одягу та роботи з текстилем, а також виробництва і розробки передових текстильних виробів. «Подруги рукоділля» були організовані з метою підвищення якості, а тим самим і статусу жіночої рукодільної роботи, яка на той час була важливим джерелом доходів жінок, вимушених самостійно заробляти на життя.
Софі брала участь у літературному житті Швеції. У тому числі вона фінансово підтримувала Сельму Лагерлеф під час її роботи. А в останні роки свого життя Софі працювала над написанням біографії Фредрики Бремер, але не встигла закінчити її.
Асоціація Фредрики Бремер ред.
Можливо, Софі найбільш відома тим, що заснувала асоціацію Фредрики Бремер (Fredrika Bremer-Förbundet) — першої організації із захисту прав жінок у Швеції. Асоціація була створена у 1884 році і названа на честь письменниці Бремер, прихильницею якої була сама Адлерспаре. Пост голови Асоціації був формально зайнятий Гансом Гільдебрандом, тому що Софі вважала, що організацію будуть сприймати набагато серйозніше, якщо її очолить чоловік. Однак насправді головуючою була сама Софі, вона обіймала цю посаду аж до своєї смерті в 1895 році. Також Адлерспаре вважала, що участь чоловіків у боротьбі за рівність досить важлива. Метою організації була «робота над здоровим і спокійним прогресом у підйомі жінок як морально і інтелектуально, так і суспільно й економічно».
Примітки ред.
- ↑ Fredrika Bremerförbundets historia — Fredrika-Bremer-Förbundet, 2015.
- ↑ а б в г https://runeberg.org/spg/15/0014.html — С. 2.
- ↑ а б в г д е K Sophie Adlersparre (f. Leijonhuvud) — 1917.
- ↑ а б в г д е ж и к Carin Sophie Adlersparre 1823-07-06 — 1895-06-27 Kvinnosakskvinna, tidskriftsredaktör, Fredrika-Bremer-Förbundets initiativtagare
- ↑ а б Västrums kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker. Huvudserien, SE/VALA/00454/C I/2 (1796-1827), bildid: C0029358_00127 — С. 238.
- ↑ http://www.svenskagravar.se/gravsatt/46035886 — Svenskagravar.se.
- ↑ Digitalt arkiv över äldre svenska kvinnotidskrifter
Література ред.
- Lilla Focus Uppslagsbok [Little Focus Encyclopedia] (in Swedish). Focus Uppslagsböcker AB. 1979
- «Sophie Adlersparre». Göteborgs universitetsbibliotek (in Swedish). 2012-09-01
- Сігрід Leijonhufvud (1910). Victoria Benedictsson, Ernst Ahlgren och Esselde: en brefväxling (in Swedish). Stockholm
- Сігрід Leijonhufvud (1922-23). Sophie Adlersparre 1-2
- U. Manns, Den sanna frigörelsen: Fredrika Bremer-förbundet 1884—1921 (1997)
- Anna Nordenstam (2001). Begynnelser: Litteraturforskningens pionjärkvinnor 1850—1930
- Barbro Hedwall (2011). Susanna Eriksson Lundqvist, ed. Vår rättmätiga plats. Om kvinnornas kamp för rösträtt [Our Rightful Place. About women's struggle for suffrage] (in Swedish). Förlag Bonnier. ISBN 978-91-7424-119-8
- Österberg, Carin (1990). Svenska kvinnor; Föregångare Nyskapare[Swedish women; Predecessors, pioneers] (in Swedish).
- Сігрід Leijonhufvud. «K Sophie Adlersparre (f. Leijonhuvud)». Svenskt biografiskt lexikon. Retrieved 2015-06-16