Відкрити головне меню
Сопло для регулювання струменю води
Потік реактивного струменя з сопла ракетного двигуна RS-68 на випробуваннях в Космічному центрі ім. Стенніса, НАСА, Каліфорнія, США

Сопло — кінцева частина труби або трубчаста конічна насадка, призначена для регулювання струменю газу, пари, рідини, що з неї виходять. [1] Пристрій у вигляді каналу спеціального профілю для підвищення швидкості потоку рідин або газів до заданої значини та надання потокові заданого напряму.

Зміст

Загальний описРедагувати

Спеціально спрофільований закритий канал для розгону рідини чи газу і надання потоку заданого напрямку. У найпростішому випадку сопло являє собою циліндричний або конічний патрубок (насадок), один кінець якого приєднаний до джерела рідини чи газу, а з іншого виходить сформований струмінь.

Прикладами гідравлічних сопел можуть служити сопло брандспойта або сопло фонтану.

Сопло — канал змінного перерізу, призначений для розгону рідин або газів до певної швидкості і направлення потоку в потрібному напрямку. Принцип дії заснований на безперервному збільшенні швидкості рідини чи газу в напрямку течії від вхідного до вихідного перерізу. Для забезпечення виходу рідини (газу) необхідний перепад тиску з перевищенням його на вхідному перерізі. Залежно від кінцевої швидкості на виході розрізняють дозвукові і надзвукові сопла. Для дозвукового сопла характерна рівність тисків на виході і в навколишньому середовищі. У такому випадку при зростанні тиску на вході і постійному тиску навколишнього середовища швидкість у вихідному перерізі спочатку збільшується, а потім при певному значенні вхідного тиску стає постійною і не змінюється при подальшому збільшенні тиску на вході. Швидкість подачі при цьому називається критичною, рівною швидкості звуку.

Використовується в парових і газових турбінах, ракетних і повітряно-реактивних двигунах, газодинамічних лазерах, обладнанні для нанесення фарб, абразиво-струминній обробці тощо.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Словник української мови: Том дев'ятий С / Редкол. І.К.Білодід та ін., редактори тому: І.С.Назарова, О.П.Петровська, Л.Г.Скрипник, Л.А.Юрчук - К.:«Наукова думка», 1978 (сторінка: 462)

ДжерелаРедагувати