Сонцевики (протисти)
Heliozoen.jpg
Біологічна класифікація
Тип: Sarcodina
Клас: Heliozoa
Haeckel, 1866
кілька еволюційно не споріднених груп
ordo
Посилання
ITIS logo.svg ITIS: 46114

Сонцевики (Heliozoa) — велика поліфілетична група хижих і всеїдних амебоїдних протистів, є підкласом найпростіших тварин класу саркодові, що належать до типу саркомастігофори.

ЕкосистемаРедагувати

Переважна більшість видів сонцевиків живе у прісній воді, проте деякі види можуть жити і в солоній. Сонцевики є пасивними хижаками і посідають чинне місце в харчових ланцюжках планктону, періфітону і мікробентосу. Сонцевики заселяють у водоймах переважно приповерхневий шар донного осаду. Харчуються сонцевики водоростями та дрібними джгутиковими, інфузоріями, личинками, бактеріями.

Сонцевики переважно вільно плавають, і лише деякі види утворюють колонії з 5-6 клітин, коли тіла окремих організмів з'єднуються цитоплазматичними містками. Також можливе формування псевдоколоній, в котрих особини знаходяться у спільній слизовій плівці. Припускається, що сонцевики формують колонії, щоб мати можливість впіймати більшу за розміром здобич.

Якщо умови середовища стають несприятливими, то сонцевики трансформуються в цисти.

БіологіяРедагувати

На відміну від радіолярій, сонцевики позбавлені внутрішньоклітинного мінерального скелета й центральної капсули. Сонцевики кулясті одноклітинні організми розміром від 0,1 до 0,3 мм, зрідка - до 1мм, з променями-аксоподіями, що розходяться від усього тіла[1], з жалкими органелами (екструсомами) для закріплення дрібної рухливої здобичі. Кожна аксоподія має декілька щільних осьових мікротрубочок, що проходять крізь неї. Коли сонцевик поглинув здобич у свої тіло, то формується травна вакуоль.

Вегетативна форма сонцевика має одне ядро в клітині, зрідка більше, іноді до 200. Також характерною особливістю сонцевиків є наявність скорочувальної вакуолі в тілі.

Сонцевики розмножуються переважно безстатево, розподілом навпіл або брунькуванням. Проте також можливий і статевий шлях розмноження з формуванням амебоїдних, або джгутикових гамет. Деякі види сонцевиків здатні цілком переходити в джгутикову форму. Сонцевики перед статевим розмноженням трансформуються в цисти.

КласифікаціяРедагувати

Початково до таксону включали лише двох прісноводних актинофридів: Actinophrys та Actinosphaerium. Пізніше до нього було додано кілька інших протистів з аксоподіями. В утвореному досить великому класі налічували від п'яти до восьми порядків, основними з яких вважали три: Actinophryida, Centrohelida, Desmothoracida[2].

ДжерелаРедагувати

  1. О. П. Маркевич. Сонцевики // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Nikolaev SI, Berney C, Fahrni JF, et al (May 2004). The twilight of Heliozoa and rise of Rhizaria, an emerging supergroup of amoeboid eukaryotes. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 101 (21): 8066–71. PMC 419558. PMID 15148395. doi:10.1073/pnas.0308602101. «The Heliozoa, another group described by Haeckel (11), included initially only two freshwater actinophryids, Actinophrys and Actinosphaerium. Later, several other axopodia-bearing protists were added to this taxon, forming a large heterogeneous class, which comprised from five (12) to eight (13) orders. … the three main orders of Heliozoa (Actinophryida, Centrohelida, and Desmothoracida).»