Сокусінбуцу
Сокусінбуцу (яп. 即身成仏) — практика добровільної самомуміфікації буддистських ченців. Найбільшого поширення набула в японській провінції Ямагата між XI та XIX століттями у ченців школи Сінгон. Останній зареєстрований випадок відноситься до 1903 року. Всього відомо 24 добре збережених мумії японських ченців, які пройшли цю процедуру.
Походження цієї практики не цілком зрозуміло.
Процес самомуміфікації
ред.Процедура виконувалася ченцем добровільно, та складалася з трьох етапів по 1000 днів кожен, тобто загальна тривалість досягала до 10 років (фізично людина залишалася в живих протягом приблизно 6 років).
- Схуднення, з метою максимального зменшення кількості жирової тканини.
- Дієта на основі кори й коренів сосни. До кінця етапу в так званий раціон додається отруйний сік урусі. Токсин Урусіол накопичується в тканинах ще живої людини.
- Замуровування живцем. Монаха опускали в спеціально вириту могилу й запечатували, залишаючи трубку для доступу повітря, та забезпечуючи дзвіночком для подачі сигналів про те, що монах ще живий. Після закінчення трьох років після того, як сигнали дзвіночка припинялися, могилу розкривали і перевіряли збереження мумії. Передбачається, що результативність процесу була невисока, й далеко не кожне тіло досягало стану мумії.
Посилання
ред.Див. також
ред.
|
Це незавершена стаття про буддизм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |