Сокольський Сергій Олексійович
Сергі́й Олексі́йович Соко́льський (Єршов) — один з найвидатніших майстрів дореволюційної естради, сатирик, «король куплету».
| Сокольський Сергій Олексійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Сергій Сокольський (1916) | ||||
| Ім'я при народженні | Сергій Єршов | |||
| Народився | 1881 | |||
| Помер |
8 лютого 1918 Київ, Маріїнський парк | |||
| Громадянство |
 Російська імперія → .svg){kind=small} УНР | |||
| Діяльність | сатирик, «король куплету» | |||
| Роки діяльності | 1908—1918 | |||
|
| ||||
 Сокольський Сергій Олексійович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Народився 1881 року.
Батько його працював в невеличких цирках. Сокольський починав працю в ярмарковому балагані як акробат на трапеції.
1908 року почав виступати у так званому «рваному» та «босяцькому» жанрі в шантанах, на відкритих сценах, театрах мініатюр.
Весь репертуар писав сам — монолог в образі, сюжетна замальовка, куплет, пісенька, балада, куплети супроводжував танцем. Виступав з «грандіозним дивертиментом» — «Ермітаж» 1913, київський театр Соловцова, 1914, в 1915-16 — петроградський театр В. Лін. Багато записувався на грамплатівки.
В грудні 1916 їздив з виступами на німецький фронт. Оптимістично сприйняв Лютневу революцію 1917 року, проте швидко оптимізм в його виступах змінився на болісні роздуми.
8 лютого 1918 у Маріїнському парку Києва розстріляний щойно прийшлими більшовиками.
Йому приписують авторство вислову
«любовь не картошка,
не бросишь в окошко.»
Так, як і інший куплетист — Юлій Убейко, захоплювався авіацією, в Одесі літав з Борисом Россінським. Россінський присвятив йому вірші.
«Ослине копито». «Нова Рада». — 1918. — 27 серпня. Андрій Ніковський"Сергій Сокольський, цей куплетист, артист маленьких театрів, веселий оповідач, був одним з небагатьох щирих і відвертих ворогів більшовизму... І коли тепер бачиш і чуєш, як подвизаються по маленьких театрах всякі куплетисти, приладжуються ті колишні сміливі й веселі люди, що вміли викликати усмішку на устах запеклих членів трибуналу та примусити свого ката при гільйотині розпливтись у широкому і дурному усміхові; пригадується й цей герой Сергій Сокольський, що не був українцем, любив єдину Росію, все ж таки в критичний момент пішов разом з українцями, коли замість слів застрекотіли рушниці та почали бухкати гармати."
Джерела ред.
- Сергій Сокольський
- Матеріали до електронної хрестоматії
- Інститут історії України
- У «дідуся» російської авіації(рос.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |