Собор святого Миколая Чудотворця (Старобільськ)

Свято-Миколаївський собор — другий кафедральний собор Сєвєродонецької та Старобільської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату), пам'ятка архітектури другої половини XIX століття.

Свято-Миколаївський собор
49°16′54″ пн. ш. 38°53′32″ сх. д.
Тип споруди	православний храм
Розташування	Україна, Старобільськ
Архітектор	Краєвський
Початок будівництва	1859
Кінець будівництва	1862
Стиль	бароко
Належність	УПЦ МП
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса	м. Старобільськ, Луганська область, вул. Комунарів
Вебсайт	sed-eparhia.com/kafedralnyj-sobor/474-svyato-nikolaevskij-kafedralnyj-sobor-g-starobelska.html
Собор святого Миколая Чудотворця (Старобільськ) (Україна)
Собор святого Миколая Чудотворця у Вікісховищі

Історія

Наприкінці 1858 року Святійший синод ухвалив рішення про будівництво у Старобільську храму в ім'я Святителя Миколая Мирлікійського Чудотворця в увічнення пам'яті померлого імператора Миколи I.

Наприкінці 1859 було визначене місце для нової церкви — на пагорбі між Малою Дворянською та Соборною, Класичною та Миколаївською вулицями, неподалік від кафедрального собору Покрови Божої Матері, якому на той час вже виповнилося 65 років.

Автором проекту, виконаного в стилі бароко, був єпархіальний архітектор Харківської духовної консисторії Краєвський. Будівництво Миколаївської церкви було завершене у 1862 році.

В радянські часи, з 1924 по 1994 роки, це було єдине місце в Старобільську, де велася Служба Божа.

Зі встановленням кафедри, Миколаївська церква була перейменована на Свято-Миколаївський Кафедральний Собор.

Див. також

• Старобільський жіночий монастир

Джерела

• Свято-Николаевский кафедральный собор г. Старобельска [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Сєверодонецької єпархії (рос.)
• Старобельск. Николаевский собор, культовое сооружение, 1858-86 гг. [Архівовано 27 листопада 2015 у Wayback Machine.] doroga.ua (рос.)
• Лідія Борщенко. «Із історії храмового будівництвана Луганщині (друга половина ХІХ ст. — перша третина ХХ ст.)»