Собор Паризької Богоматері (фільм, 1911)

фільм Альбера Капеллані, 1911

«Собор Паризької Богоматері» (фр. Notre-Dame de Paris) — німий чорно-білий французький фільм 1911 року, поставлений режисером Альбером Капеллані за однойменним романом Віктора Гюго.

Собор Паризької Богоматері
фр. Notre-Dame de Paris
Оригінальний постер до фільму
Жанрдрама
РежисерАльбер Капеллані
СценаристМішель Карре
На основі«Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго
У головних
ролях
Анрі Краусс
Стася Наперковська
ОператорП'єр Тримбаш
КінокомпаніяPathé Frères
Тривалість36 хв. (3 частини, 810 м)
Мованімий
КраїнаФранція Франція
Рік1911
Дата виходу10 листопада 1911
IMDbID 0241776
РейтингIMDb: 5.8/10 stars
CMNS: Собор Паризької Богоматері у Вікісховищі
Додаткові характеристики
Формат плівки35 мм
Співвідношення1,33 : 1
Колірчорно-білий (Pathécolor)
Звукмоно

Фільм зберігся до наших днів.[1] На екрани Франції вийшов 10 листопада 1911 року. Був випущений «Кінематографічним товариством драматургів та письменників» (SAGL), керівником якого був Капеллані, мав великий успіх і став на той час великою художньою подією.

Сюжет

ред.

Есмеральда, красива циганка, що виступає вуличною танцівницею, викликає у чоловіків пристрасть, особливо у Клода Фролло, який керує собором Паризької Богоматері. Він просить Квазімодо, глухого потворного дзвонаря собору, викрасти дівчину. Квазімодо, котрий був прийнятий на роботу Фролло і підкоряється кожному його наказу, захоплює циганку, але її рятує капітан Феб зі своїми лучниками. Заарештованого Фебом горбаня засуджують до покарання на ганебному стовпі. Коли Есмералада, пожалівши, дає йому попити води, Квазімодо закохується в неї. Згодом Феба забивають до смерті й Есмеральду помилково звинувачують у його вбивстві. Засуджену до повішення Есмеральду рятує Квазімодо, який пропонує їй прихисток і своє до неї кохання.

У ролях

ред.
Анрі Краусс Квазімодо
Стася Наперковська Есмеральда
Клод Гаррі Феб де Шатопер
Рене Александр Клод Фролло
Жан Анжело
Поль Капеллані
• Жан Дакс
• Мевісту

Художні особливості

ред.

На думку французького дослідника кіно Жоржа Садуля Капеллані знаходився «у полоні в теорії сфотографованого театру, якої дотримувався Мельєс», тому фільм був «серією картин, зіграних точно так, як зіграли б їх на театральній сцені»[2].

Примітки

ред.
  1. IMDB. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
  2. Жорж Садуль. Всеобщая история кино. В 6-ти томах = Histoire générale du cinéma. — М. : Искусство, 1958-1982. — Т. 2. — С. 46. (рос.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.