Відкрити головне меню
Кандидат в буддистські священики зобов'язаний смирятися. Таїланд. Уттарадіт. 2007 р.

Смирення (смиренність, смиренство, сумирність) — моральна якість та чеснота. Смиренність — властивість особиста чи спільна, етнічна чи національна. Тлумачення смирення як ознаки слабкості, не гідної справжньої людини — помилкове.

Смиренність — протилежна гордині.


Смиренність — християнська чеснотаРедагувати

Смиренність — фундаментальна християнська чеснота, засіб визнання правди. В першу чергу це визнання тієї правди, що ми таки далеко не на все здатні, що ми насправді слабкі. Це визнання правди, що ми таки справді гріховні.

Біблія про смиренністьРедагувати

З біблійної точки зору смирення є скромністю яка протилежна марнославству.

Фил 2:3: "Не робіть нічого через заздрість або нікчемну пиху. Краще, в покірливості своїй, вважайте іншого кращим за себе."

Бог спогляне на смиренного Іс 66:2: "Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, — говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм."

Згідно з Біблією, бути смиренним це бути як дитина: Мт 18:1-5: "У той час учні підійшли до Ісуса, питаючи: «Хто більший у Царстві Небеснім?» Ісус покликав дитину, поставив її посеред них і сказав: «Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, не увійдете в Царство Небесне. Отже, хто умалиться, як ця дитина, той і більший у Царстві Небеснім. І хто прийме одне таке дитя в ім'я Моє, той Мене приймає."

Ісус Христос розповів у притчі про митаря і фарисея Лк 18:13-14: "А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться."

Також смирення це покірність Богу 2 Пар 34:27: "оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Богом, почувши слова Його про місце це і про жителів його, — і ти смирився переді Мною, і роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь."

Смиритись, означає шукати лице Бога: 2 Пар 7:14: "і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню."


Смиренність — божественна властивістьРедагувати

Смиренність — воістину божественна властивість, сама суть і сяйво тієї Слави, що нею, як співається у Божественній літургії, сповнені небо і земля. Бог смиренний тому, що Він досконалий; Його покора і є Його славою і джерелом усього достеменно прекрасного, високого, джерелом добра і досконалості, і кожен, хто наближується до Бога і впізнає Його, відразу прилучається до божественної покори і її краси.

Смиренність Діви МаріїРедагувати

Саме через свою покору Діва Марія, Мати Іісуса Христа, стала радістю цілого світу, найвищим об'явленням краси тіла та духу на землі; те ж можна сказати і про всіх святих і про кожну людину в рідкісні хвилини її спіткання з Богом.

Засоби отримання для християнинаРедагувати

Згідно з християнським вченням щоб бути смиренним потрібно: споглядати Христа, Втілену Божественну Смиренність, Того, що в Ньому Бог явив раз і назавжди всю славу Свою у покорі і всю покору Свою у славі. Христос сказав у ніч Своєї найвищої покори: «Тепер ось прославився Син Людський, і в Ньому прославився Бог» (Ів. 13:31).

Смиренність — початок правдивого покаянняРедагувати

Смиренність — це початок правдивого покаяння. Смиренність — насамперед і найбільше є відновленням, поверненням до істинного стану речей, до вірних понять. Покаяння отримує поживу від покори, і покора, висока божественна смиренність — це його плід і вершина.

Цитати про смиренністьРедагувати

  • «Навчіться від мене, бо Я тихий і серцем покірливий» (Мт. 11:29). — Христос
  • «Тікаймо від фарисейської зарозумілості (пишномовного багатослів'я) — цього дня, — і навчімося митаревої величі слів смиренних…». — говориться в кондаку
  • В євангельській притчі (Лк. 18:10-14) показано людину, цілком задоволену собою, яка гадає, що вона виконує «весь закон», всі вимоги релігії. Цей чоловік самовпевнений і пишається собою. Хоча насправді він викривлює і не розуміє сенсу вимог релігії. Він дозирає в них лише виконання зовнішніх обрядів і оцінює своє благочестя залежно від суми грошей, які він жертвує на храм. Митар, навпаки, принижує себе, і його смиренність виправдовує його перед Богом.
  • Шлях смирення низький, але до високої батьківщини — Неба веде. Якщо хочеш досягти цієї батьківщини, цим шляхом іди.
  • Правдиво смиренний засмутитися і гніватися від докору не може, тому що вважає себе гідним всякого приниження. Святитель Тихон Задонський
  • Смиренність і скромність стають видимі через скромність одягу й смиренність поводження. Про тишу душевну свідчать тиха розмова, стримана жестикуляція і міміка, чемність і делікатність у спілкуванні. — Пам'ятка про церковне благочестя та монастирський етикет

ПосиланняРедагувати