Слюзар Дмитро Йосипович

Дмитро Слюзар;
	Майор
Загальна інформація
Народження	6 листопада 1919; Бортники, нині Жидачівський район, Львівська область
Смерть	19 грудня 1945 (26 років); Бесіди, нині Жовківський район, Львівська область
Громадянство	Українська держава (1941)
Псевдо	«Арпад», «Золотар», «Кметь»
Військова служба
Приналежність	Українська держава (1941)
Командування
Крайовий провідник ОУН Львівського краю
	1944 — 1945
Обласний провідник ОУН Львівщини
	1942 — 1944
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слюзар.

Дмитро́ Йо́сипович Слю́зар (псевдо: «Арпад», «Золотар», «Кметь»; нар. 6 листопада 1919, Бортники, Ходорівщина, нині Жидачівський район — пом. 19 грудня 1945, присілок Бесіди, нині Жовківський район, Львівська область) — український державний та військовий діяч, майор-політвиховник УПА, обласний провідник ОУН Львівщини, крайовий провідник ОУН Львівського краю. Лицар Золотого Хреста Заслуги 1 клясу^[1].

Життєпис ред.

Меморіальна таблиця на школі в с. Бортники

Батько його на той час був заможним господарем, дякував, очолював місцеву читальню «Просвіти». Крім нього, сім'я виховувала ще п'ятьох дітей. Закінчив 4 класи початкової школи в Бортниках, батьки посилають на навчання в Рогатинську Українську гімназію, згодом перейшов до Ходорівської гімназії.

За зв'язок з товариством «Пласт» та юнацькою ОУН, керівництво гімназії не допускає Дмитра до здачі матури, одначе він добивається свого і гімназію закінчив екстерном. До Львівського університету польська влада не допустила через підозру в належності до ОУН.

Восени 1939 року поступає на юридичний факультет Львівського університету. Але вже 6 вересня 1940 арештований; на допитах не назвав жодного прізвища.

Протягом Процесу 59-и в січні 1941 нічого не просив, виказав своє вороже ставлення до радянської влади; засуджений до смертної кари.

Громадськість на чолі з професором К.Студинським домоглася заміни двадцяти підсудним смертної кари на табори i заслання, Дмитру замінено на 10 років таборів, війна Слюзара застала в дорозі на Сибір.

Був розміщений з групою ув'язнених в тюрмі у Бердичеві, 5 липня при наближенні фронту НКВД намагалося знищити бранців — підпалили тюрму, закидавши її гранатами, частині з них вдалося вирватися. Пробирались окремими групами через лінію фронту до Львова.

Обласний провідник ОУН Львова в 1942—1943 роках. Того ж року одружився з ходорівчанкою Геваницькою Іриною; вона стає його зв'язковою.

Брав участь у формуванні ініціативного комітету по створенню УГВР; 7 липня 1944 року стає провідником ОУН Львівської області.

Загибель ред.

Постій боївки у селі Бесіди Жовківського району видала зрадниця. 18 грудня 1945 року боївку оточили облавники. Бій тривав дві годи. У бою з Дмитром Слюзаром-«Золотарем» також загинули: член штабу воєнної округи «Буг» Михайло Грицина-«Чайчук», надрайонний провідник Петро Вітюк-«Володимирко» та господар Дмитро Сулик, в хаті якого перебували повстанці. Тіла полеглих забрали до тодішнього райцентру Великі Мости^[2]. На місці бою нині встановлено хрест. Місце поховання Дмитра Слюзара невідоме.

Нагороди ред.

Згідно з Постановою УГВР від 8.02.1946 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/46 від 15.02.1946 р. керівник Львівського крайового проводу ОУН Дмитро Слюзар — «Золотар» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті ред.

У Бортниках Дмитру Слюзару встановлено пам'ятник.
8 листопада 1993 року Бортниківській середній школі, у якій навчався Дмитро Слюзар, присвоїли його ім'я^[3].
20.05.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Жидачів Львівської обл. Золотий хрест заслуги УПА (№ 023) переданий Анні Сов'як, племінниці Дмитра Слюзара — «Золотаря».