Скульптура ацтеків

Скульптура ацтеків — комплекс технік, що практикувалися серед майстрів за часи існування імперії ацтеків. Бували світськими та релігійними. Також існували монолітні й мініатюрні форми. Як матеріал використовували базальт, обсидіан, мармур, деревину. У дрібній пластиці широко застосовували золото, срібло, яшма, нефрит, серпентин, бірюзу та інші напівкоштовні мінерали.

Скульптури-мініатюри ацтеків

Особливості

Культова скульптура

Ацтекська скульптура розвивалася під впливом тольтекської традиції. Остання була значна вдосконалена майстрами імперії. Саме в часи ацтеків відокремлюється одна від одної культова і світська скульптура.

Насамперед статуями були наповнені величезні храмові споруди імперії, більша частина яких мала в своїй основі релігійні сюжети. Із зовнішньої сторони храмі часто розташовувалися масштабні барельєфи. Скульптури богів створювалися у храмі відповідного божества. Створювалися великі кам'яні диски, на яких різьбярі вирізали міфологічні події, пов'язані з тим чи іншим божеством. Статуї та рельєфні зображення пізнього періоду відрізнялися у ацтекських скульпторів експресією, висловлювали динаміку при зовнішній скупості і стриманості форм.

Один з характерних зразків подібної скульптури — величезна (близько 3 м заввишки) базальтова статуя богині землі та весняної родючості Коатлікуе, яку шанували в ацтеків як матір їх верховного божества — Уїцилопочтлі. Це монументальна статуя дуже віддалено, лише загальними обрисами, нагадує людську фігуру. Статуя рясніє безліччю образотворчих елементів: кукурудзяні качани, кігті й ікла ягуарів, черепа і розкриті людські долоні, пір'я, змії, зв'язки плодів какао, лапи орлів. За всім цим удаваним хаосом різнорідних предметів, узятих з навколишнього світу, таїться глибокий зміст — статуя повинна була вселяти людям думку, що вони перебувають у повній залежності від свого божества. В часи імперії розташовувалася на вершині головного храму Теночтітлана. Тому скульптор зобразив богиню у двох експозиціях. Під час великих церемоній народ, навколишній храм, повинен був бачити статую з будь-якого боку і сприймати її як звернену безпосередньо до нього.

Лише з розповідей хроністів відомо про статую верховного божества Уїцилопочтлі, що стояла на головній піраміди Головного храму і був прикрашений різьбленими черепами.

Іншим прикладом майстерності є камінь Сонця. Дві бірюзові змії з боків були символами денного неба. Цей гігантський барельєф (його вага обчислюється кількома тоннами) було створено ацтекськими майстрами в період розквіту ацтекської імперії (1479–1481 роки). Усе зображене на Камені, на думку більшості дослідників, лягло в основу військово-релігійної доктрини ацтеків, покликаної виправдати практику людських жертвоприношень. Відомими натепер є також моноліт Тлалока, моноліт Тлальтекутлі.

Для інших творів ацтекської скульптури, пов'язаних з культами і ритуалами, також характерна умовність в пропорціях, відсутність динаміки. Форми представляють в основному площинне рішення і перевантажені декором у вигляді зображень пір'ячтого змія, птахів, фігурок звірів, квітів, рослин.

Стіни будівель і храмів в кожній з виявлених пірамід прикрашені рельєфами і розписами. За своїми мотивами вони ближчі до тольтекскої культури: в декорі дуже часто використовуються зображення змій. Однак багато хто з елементів являють собою символіку, яка виходить вже з культових традицій самих ацтеків. На одвірок вхідних дверей, поверхнях стін виявлені зображення орлів, черепів, людських сердець, схрещених кісток.

Специфічним різновидом пам'яток, що мають відношення до релігійного ритуалу і створених скульпторами, були звані темалакатлі — камені для жертвоприношень. Вони були різних розмірів і, як правило, прикрашалися різьбленням на сюжети релігійного чи військового характеру. Кожен з володарів ацтеків вважав для себе необхідним не тільки побудувати або оновити кілька храмів, але і залишити новий темалакатль. Дуже тісний зв'язок з жертовними каменями мали і створювані різьбярами з каменю особливі кам'яні чаші. Зазвичай в них збирали кров людей, принесених в жертву богам.

Численним скульптурам з каміння ацтеків пощастило залишитися до нинішніх часів, оскільки багато з них були засипані, скинуті у воду або урвища, де зуміли зберегтися.

Світська скульптура

Водночас набула розвитку світська скульптура: зображували як звичайних людей, так й представників знаті та володарів. натепер збереглося багато фігур, особливо мініатюрних, також прикладом є висічені голови людини з народи, рослини і тварин Мексики. Скульптори-ацтеки зображування великі діяння великих тлатоані або історичні сцени, зокрема завоювання імператором Тісоком (камінь Тісока) чи освячення великого храму його наступником Ахвіцотлєм. Інші відомі — камінь Монтесуми, так звана «Венера з Тескоко» (або Оголена жінка).

Володарі Ацтекської імперії, починаючи з Монтесуми I, взяли собі за традицію залишати після себе свої статуї в камені або золоті. Найвідомішими були зображення, створені на скелі біля м.Чапультепек. Більш скульптур, створених з коштовного каміння було переплавлено іспанцями. Одна з небагатьох золотих фігурок, яку не знищили іспанські конкістадори шляхом перетоплювання, зображує Тісока. Чотирнадцять скульпторів ліпили статую Монтесуми II в Чапультепеку, за що були нагороджені величезною кількістю тканин, какао і харчових продуктів, а також отримали по 2 раби на кожного.

Створювали також мініатюрні статуетки, з яких (збережених дотепер) найвідомішими є голова мертвої людини (Національний музей антропології та історії, МЕхіко), «Шолотль» (Штутгартський музей, ФРН), череп з гірського кришталю (Британський музей).

Своєю чергою ацтекські ювеліри використовували метод плавлення для виготовлення статуеток, що зображували представників інших племен, а також тварин — черепах, крокодилів, птахів, риб, ракоподібних та їх мушлі, ящірок. Також створювалися ритуальні мініатюри — золоті та срібні маленькі колеса, що символізували Сонце й Місяць відповідно. Історик, чернець-францисканець Торібіо де Мотолінія писав: «Вони перевершують ювелірів Іспанії, оскільки вони можуть відлити птицю з рухомим язиком, головою і крилами або мавпу з рухомою головою, язиком, ногами і руками, а в руку (її) вкласти іграшку, так що здається, що мавпа танцює з нею. Щобільше, вони беруть злиток (металу), половина з золота і половина з срібла, і відливають рибу з усіма її лусочками, причому одна луска з золота, а інша срібна».

Маска ацтека

Особливим скульптурним жанром були поховальні маски ацтеків. До них ця традиція дійшла від епохи Теотіуакана. Маски ацтекських майстрів жваво і природно передають риси обличчя похованого. відомою є маска у з андезіту «воїна-орла», знайдену в місті Тескоко. Простими, майже примітивними засобами скульптору вдалося зобразити сміливе, вольове обличчя молодого ацтекського вояка. також є виразною маска «Голова мертвого». Скульптор досяг максимально природного виразу обличчя померлого. Його голова відкинута назад, а напіввідкритий рот створює враження, що з нього тільки що вилетів останній подих. Ця маска нині зберігається в колекції Національного музею антропології в Мехіко.

Джерела

• Nigel Cawthorne (trad. Daniel Alibert-Kouraguine), L'art des Aztèques, Paris, Solar,‎ 1999, 96 p. (ISBN 2263028609)