Відкрити головне меню
Сирійський вілайєт

Late Ottoman Flag 1844-1922.png

Прапор

Syria Vilayet, Ottoman Empire (1900).svg

Сирійський вілайєт або вілайєт Дамаск (осман. ولايت سوريه) — вілайєт Османської імперії, що утворився 1865 року з частин еялетів Дамаск, Триполі та Сідон з площею 62,180 км². Припинив існування 1918 року після поразки Османської імперії у Першій світовій війні.

Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1865 році в рамках реформи часів Танзімату з колишнього еялету Дамаск було створено Сирійський вілайєт. До нього було долучено частини Триполійського та Сідонського еялетів. Адміністративним центром стало місто Дамаск. Втім самого початку санджак Єрусалим перебував в особливому становищі. У 1872 році той остаточно отримав статус мутасаррифату й відокремився від Сирійського вілайєту.

У 1884 році розроблялися плани щодо розділення вілайєтиу, з якого повинен був утворитися самостійний вілайєт під назвою Південна Сирія (або Палестина), втім султанський уряд зрештою відмовився від цієї ідеї. У 1888 році з прибережних санджаків Сирійського вілайєту було утворено вілайєт Бейрут. У 1895 в області річки Йордан було утворено самостійний мутасаррифат Карак, що не підпорядковувався валі (губернатору) Сирії.

Водночас почалася розбудова залізничної мережі. У 1895 році прокладено залізницю від Дамаска до Бейрута. У 1906 році завершено будівництво залізниці, що зв'язала міста Дамаск і Хама з Алеппо, а звідти зі Стамбулом. У 1908 році залізниця була прокладена до Медіни і Мекки, встановивши транспортний зв'язок з вілайєтом Хиджаз.

Під час Першої світової війни вілайєт був однією з найважливіших провінцій Османської імперії, звідки рухалися війська та необхідний провіант і реманент для Суецького, а потім Палестинського фронтів. Водночас провінція страждала через посуху та голод, що викликало заворушення, які були придушені валі Джемаль-пашею. Тут відбувалися важливі битви між османськими та англо-французькими військами. Наприкінці 1917 року санджаки було охоплено арабським повстанням. Зрештою у 1918 році окуповано військами Антанти, а араби увійшли до Дамаска. Незабаром на короткий час став основою Сирійського королівства. У 1920 році як мандатну територію передано Франції.

СтруктураРедагувати

У 1865—1872 роках вілайєт складався з 10 санджаків санджаків: Дамаск, Карак, Хама, Хауран, Єрусалим, Бейрут, Латакія, Наблус, Акка, Триполі.

У 1873—1888 роках мав 9 санджаків: Дамаск, Карак, Хама, Хауран, Бейрут, Латакія, Наблус, Акка, Триполі.

У 1888—1895 роках мав 4 санджаки: Дамаск, Карак, Хама, Хауран.

У 1896—1918 роках складався з 3 санджаків: Дамаск, Хама, Хауран.

ВаліРедагувати

  • Рашид Паша (1865—1871)
  • Субхі Паша (1871—1873)
  • Шериф Мехмед Реуф Паша (1873—1874)
  • Ісад Паша (1874—1875)
  • Ахмед Хамді Паша (1875—1876)
  • Ахмед Паша (1876—1877)
  • Кучюк Омар Февзі Паша (1877—1878)
  • Алі Гайдар Мідхат Паша (1878—1879)
  • Хамді Паша (1880—1885)
  • Рашид Нашид Паша (1885—1888)
  • Мехмед Назіф Паша (1888—1889)
  • Мустафа Асім Паша (1889—1891)
  • Топал Осман Нурі Паша (1891—1892)
  • Шериф Мехмед Рауф Паша (1892—1894)
  • Нурі Осман Нурі Паша (1894—1895)
  • Гасан Паша (1896—1897)
  • Назим Паша (1897—1906)
  • Шукрі Паша (1906—1909)
  • Ізмаїл Фазіл-бей (1909—1911)
  • Ізмаїл Галіб-бей (1911—1912)
  • Кіазим Паша (1912—1913)
  • Аріф-бей (1913)
  • Мехмед Аріф-бей Мардін (1914)
  • Джемаль Паша (1915)
  • Азми Паша (1915—1916)
  • Тахсин-бей (1916—1918)
  • Мехмед Джебель Паша (1918)
  • Шакрі Паша (1-2 жовтня 1918)

НаселенняРедагувати

Відповідно до перепису 1885 року в вілайєті мешкало 1 млн осіб. У 1897 році після остаточної територіальної реформи в Сирійському вілайєті мешкало 701,812 особи. Більшість населення становили араби, втім також мешкали курди, турки, ассирійці, черкеси.

ДжерелаРедагувати

  • Rogan, Eugene L. (2002-04-11). Frontiers of the State in the Late Ottoman Empire: Transjordan, 1850—1921. Cambridge University Press. pp. 52–55. ISBN 978-0-521-89223-0.
  • Servet Mutlu Late Ottoman population and its ethnic distribution (англ.) // Turkish Journal of Population Studies: журнал. — Ankara: Hacettepe University, 2003. — July (vol. 25). — P. 3–38
  • Bruce Masters. The Arabs of the Ottoman Empire, 1516—1918: A Social and Cultural History. — Cambridge University Press, 2013. — 277 с. — ISBN 9781107033634.