Серро-Торре
Серро-Торре — вершина у Патагонії, Південна Америка, розміщена на кордоні Аргентини і Чилі. Вперше цю надзвичайно красиву і важкодосту́пну вершину побачили в 1953 році французькі альпіністи Ліонель Террай і Гвідо Маньон, які здійснювали сходження на прилеглу вершину Фіцрой.
|
Серро-Торре ісп. Cerro Torre | ||||
 | ||||
|
49°17′26″ пд. ш. 73°05′56″ зх. д. / 49.29060000002777286° пд. ш. 73.09901000002778915° зх. д.Координати: 49°17′26″ пд. ш. 73°05′56″ зх. д. / 49.29060000002777286° пд. ш. 73.09901000002778915° зх. д. | ||||
| Країна |
 Аргентина,  Чилі | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Патагонські Анди | |||
| Система | Анди | |||
| Тип | гора | |||
| матеріал | граніт | |||
| Висота | 3102[1] м | |||
| Висота відносна | 1227 м | |||
| Перше сходження |
1959 р. (Сезаре Маестрі і Тоні Еггер) | |||
  Серро-Торре Серро-Торре (Аргентина) | ||||
 | ||||
 Серро-Торре у Вікісховищі | ||||
Для району характерна погана погода. Завдяки близькості Тихого океану тут бувають сильні вітри. Вершина часто покривається намороженим льодом, пересування по якому дуже небезпечне.
Перше сходження ред.
У 1959 році італійський альпініст Чезаре Маестрі стверджував, що він і тирольський провідник Тоні Еггер[de] здійснили сходження на вершину Серро-Торре. Тоні Еггера на спуску накрила лавина і він загинув. Фотокамера пропала разом з альпіністом. Деякі розбіжності в оповіді Маестрі та відсутність гаків і мотузок на їх маршруті дали підставу висловити деяким альпіністам сумнів щодо їх першосходження на цю вершину.
Тіло Еггера пізніше було знайдено, однак фотокамери при ньому не виявилося[2]. Тому дискусії щодо першосходження на Серро-Торре в 1959 році тривають до́сі.
Наступні сходження ред.
У 1970 році Маестрі розпочав ще одну спробу підкорення вершини. Під час сходження він використовував компресор, за допомогою якого забив у стіну близько 300 шлямбурних гаків. Згодом цей маршрут отримав назву «Компресор» (англ. Compressor Route).
Першого підтвердженого успіху на горі домоглися Даньєле Чаппа (Daniele Chiappa), Маріо Конті (Mario Conti), Казіміро Феррарі[it] та Піно Неґрі (Pino Negri) в 1974 році. Тривалий час їх маршрут вважався найскладнішим у світі.[3]
Перше сходження в альпійскому стилі було здійснене Дейвом Карменом (Dave Carman), Джоном Бреггом[en] i Джеєм Вілсоном (Jay Wilson) у 1977 році. Вони за тиждень пройшли маршрут, на який у італійської групи пішло два місяці.[3]
Взимку на вершину першими піднялись Ерманно Сальватерра[it], Джароллі (італ. Giarolli), Сарчі (італ. Sarchi) та Карузо (італ. Caruso) в 1985 році. Того ж року Педріні Фраме (італ. Pedrini Frame) здійснив одиночне сходження.
Лише в 2005 році був пройдений маршрут подібний до траси Маестрі 1959 року.
До 2012 року «Компресорний маршрут» використовувався провідниками з Ель Чалтену, що супроводжували групи альпіністів. На початку лютого 2012 року двоє американців пройшли компресорним маршрутом без використання вбитих раніше шлямбурних гаків, і на спуску видалили ці гаки, мотивуючи свій вчинок тим, що «альпінізм повинен бути чесним». Вони дивом уникнули відплати розлючених жителів Чалтену, для яких «компресорний маршрут» багато років був джерелом заробітку.
У кіно ред.
Про сходження на пік Серро-Торре німецькими кінематографістами в 1990 році був знятий фільм «Крик каменю». Ідею фільму підказав відомий альпініст Райнхольд Месснер.
Див. також ред.
Ресурси Інтернету ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Серро-Торре- Карта району Серро-Торре
- Патагонія. Серро Торре. B.A.S.E Clumbing. Сходження і стрибок команди російського Екстремального проекту
- Команда Приключений на Сьерро-Торре
- Cerro Torre on SummitPost.org
Фототека ред.
-
Панорама: праворуч вершина Фіцрой, ліворуч Серро-Торре -
Серро-Торре (ліва вершина з 3-х), праворуч пік Еггера і пік Стандхард
Виноски ред.
- ↑ Peakbagger.com
- ↑ Васяєв Олексій Про Серро-Торре
- ↑ а б О Серро-Торре на wiki.risk.ru