Сегнетокераміка

Сегнетокераміка (англ. ferroelectric ceramics, нім. seignetteelektrische (ferroelektrische) Keramik) — особлива група мінералів, які мають сеґнетоелектричні властивості: яскраво виражену залежність діелектричної проникності від температури та напруженості електричного поля, наявність діелектричного гістерезису та ін.

Першим широковживаним сеґнетокерамічним матеріалом, який мав сеґнетоелектричні властивості не тільки у вигляді монокристалу, а й у полікристалічному стані, тобто у вигляді кераміки, був титанат барію BaO·TiO2, який має важливе значення і зараз. Додаванням до нього деяких м-лів вдається суттєво змінювати його властивості. Значну нелінійність ємності мають сегнетокерамічні конденсаторні м-ли, т. зв. варіконди, типів ВК-1, ВК-2, ВК-3 та ін.

ЗастосуванняРедагувати

Сегнетокераміка широко використовується в техніці, зокрема в електро- і радіотехніці, в першу чергу в якості діелектричного прошарку в конденсаторах, оскільки навіть в поляризованому стані сегнетоелектрики залишаються хорошими ізоляторами з великою діелектричною проникністю. У той же час за рахунок поляризації сегнетоелектрики здатні накопичувати електричний заряд, тому сегнетокераміка використовується для виготовлення низькочастотних малогабаритних конденсаторів, варікондів.[1]

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати


  1. Энциклопедический словарь. СЕГНЕТОКЕРАМИКА