Себастьєн Шарно (нар. 15 січня 1974) — французький планетолог, фахівець із чисельного моделювання зіткнень тіл у Сонячній системі, співвідкривач двох супутників Сатурна — Мефони й Паллени.

Себастьєн Шарно
фр. Sébastien Charnoz
Народився 15 січня 1974(1974-01-15) (50 років)
Країна  Франція
Діяльність викладач університету, науковий співробітник, планетолог, астроном
Alma mater Університет Париж VII (2000)[1]
Галузь планетологія
Заклад Університет Париж VII
Paris Institute of Earth Physicsd
Науковий керівник Андре Браік[1]

Біографія ред.

В 2000 році Себастьєн Шарно в Університеті Париж VII захистив дисертацію доктора філософії, присвячену фізиці протопланетних дисків. Його науковим керівником був Андре Браїк[2].

Після цього Себастьєн Шарно працював в в Університеті Париж VII, досліджуючи динаміку планет. Він також був членом французької Комісії з атомної енергетики.

Наукові результати ред.

Роботи Шарно охоплюють задачі, пов'язані з динамікою зіткнень космічних тіл, у застосуванні до фізики планетних кілець і формування Сонячної системи.

Разом зі своїм науковим керівником Андре Браїком він брав участь у групі аналізу зображень космічної місії Кассіні під керівництвом Керолайн Порко. Використовуючи програмне забезпечення, яке він написав для автоматичного виявлення супутників, і аналізуючи сотні зображень, він допоміг команді в 2004 році виявити два нові невеликі супутники Сатурна, Мефону й Паллену[3][4][5].

Примітки ред.

Посилання ред.