Свято Тари - (ірл. - Saoire Teamhair) - язичнецьке свято в стародавній Ірландії. Практикувалося до прийняття християнства. Під час свята в Тару - столицю давньої Ірландії сходилися предствавники різних дрібних королівств, племен (туата), кланів і клялися на вірність верховному королю Ірландії. Клялися на вірність королю стихіями: водою, вітром, землею, сонцем, місяцем і т.д. Якщо клятва порушувалась, то згідно з уявленнями давніх ірландців, усі стихії, відповідно, відверталися від ірландців - на острові починався неврожай, голод, епідемії та ін.

На свято сходились разом з жінками, дітьми та худобою. Під час свята по всій Ірландії гасили вогонь і не запалювали до того часу, поки друїд не запалював вогонь у королівському палаці. З верховним королем Ірландії вожді кланів і племен обмінювалися заручниками. У випадку, якщо присяга верховному королю порушувалась, заручників страчували.

Коронація нового короля Ірландії теж супроводжувалась святом Тари. Крім вищезгаданих церемоній проводився ритуальний шлюб майбутнього верховного короля з землею Ірландії у вигляді бенкету у Медовій залі палацу верховних королів Ірландії.

У історичних переказах та легендах повідомляється як свято Тари влаштовував верховний король Ірландії Туатал Техтмар (80 - 100 роки правління). Цей король захопив владу і трон верховного короля скориставшись іноземним військом з Альбенех (нинішньої Шотландії). І щоб надати легітимність своїй владі і заручитися підтримкою у різних племен і королівств Ірландії скликав Свято Тари.

У більш давніх скелах, зокрема в скелі "Сватання Етайн" повідомляється як Свято Тари влаштовував верховний король Ірландії Еоху Айрем (Еоху Орач) (час правління: 82 - 70 роки до нової ери), але підвладні васальні королі та вожді відмовились приїхати на Свято Тари, аж доки король не одружиться.

В останнє про Свято Тари повідомляється в житії Святого Патрика (V століття).

ДжерелаРедагувати

  1. Борома // Легенди і міфи середньовічної Ірландії (під заг. ред. Косікова Г. К.). – М., 1991. – С. 173 – 175.
  2. Warner R. B. Tuathal Techtmar: A Myth or Ancient Literary Evidence for a Roman Invasion? – Emania. – 1995. - V. 13. – P. 23-32.
  3. Stokes E. W. Boroma // Revue celtique. – 1983. – V. XIII.
  4. Лейнстерська книга.
  5. Бірн Ф. Королі і верховні правителі Ірландії. Т. IV. – С.-ПСб.: Євразія, 2006.
  6. Хроніки Чотирьох Майстрів.
  7. Byrne F. J. Irish Kings and High-Kings. – London, 1973.
  8. MacNeill E. Phases of Irish History. – Dublin, 1919.
  9. Geoffrey Keating. Foras Feasa ar Éirinn.