Сахно-Устимович Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Сахно-Устимович (23 листопада 1880 — січень 1973, Чикаго, США) — український і російський військовий діяч, полковник.
Олександр Олександрович Сахно-Устимович | |
---|---|
Підполковник Полковник | |
Загальна інформація | |
Народження | 23 листопада 1880 |
Смерть | 1973 м. Чикаго, США |
Alma Mater | Костянтинівське артилерійське училище |
Військова служба | |
Приналежність | УНР |
Командування | |
старший ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
ред.Походив із давнього козацького роду Сахно-Устимовичів.
Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус, а в 1901 році Костянтинівське артилерійське училище по 1-му розряду. Направлений у званні підпоручника в 5-у артилерійську бригаду (Житомир). Зарахований пізніше до Терського козачого війська. Учасник Першої Світової війни, підполковник російської армії.
В 1917 році ад'ютант командуючого Київського військового округу генерала Ходоровича. 8 березня 1917 року вибраний заступником голови ради військових-українців Київського гарнізону, на основі якої було створено Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.
У 1917 році взяв активну участь у розгортанні українського військового руху на Одещині. Влітку 1917 року — командир Одеського гайдамацького куреня. З весни 1918 року — на українській військовій службі. За гетьманату 1918 року — старший ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського, військовий старшина.
У 1919 році — в білогвардійських Збройних Силах Півдня Росії. Восени 1920 року — співробітник цивільного управління штабу головнокомандувача білогвардійської Російської армії генерала барона П. Врангеля. Емігрував до Німеччини. Працював поваром у невеликому берлінському ресторані.
В ряді джерел вказано, нібито Сахно-Устимович помер в Берліні 15 червня 1942 р. і був похований на цвинтарі Тегель. Як встановив російський історик І. Петров, насправді це був його син, також Олександр (1910—1942), тоді як сам полковник у 1956 р. емігрував до США, і помер у січні 1973 р. у м. Чикаго[1]. Разом з ним емігрували дружина сина Катерина (нар. 1913) та онучка Тетяна (нар. 1940).
Примітки
ред.Джерела
ред.- Михайло Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917—1920). Київ. — Темпора. 2007. — 535 с.
- Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021.
Посилання
ред.- Павло Гай-Нижник. Особисті ад'ютанти й секретарі П.Скоропадського (до історії функціонування Головної квартири гетьмана України)
- ЯРОСЛАВ ТИНЧЕНКО. Українські гетьманці ХХ століття
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |