Сауль Онгаро

аргентинський футболіст і футбольний тренер

Сауль Онгаро (ісп. Saúl Ongaro, 24 серпня 1916, Ла-Плата — 23 квітня 2004) — аргентинський футболіст, що грав на позиції захисника, зокрема за «Естудьянтес», а також національну збірну Аргентини, у складі якої — чемпіон Південної Америки 1946 року. Згодом — тренер.

Ф
Сауль Онгаро
Сауль Онгаро
Особисті дані
Народження 24 серпня 1916(1916-08-24)
  Ла-Плата, Аргентина
Смерть 23 квітня 2004(2004-04-23) (87 років)
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1937–1938 Аргентина «Естудьянтес»  ? (?)
1939 Аргентина «Архентіно де Кільмес» 16 (0)
1940–1946 Аргентина «Естудьянтес»  ? (?)
1947–1950 Аргентина «Расінг» (Авельянеда)  ? (?)
1951–1952 Чилі «Універсідад де Чилі»  ? (?)
1953–1954 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1946 Аргентина Аргентина 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1955 Аргентина «Расінг» (Авельянеда)
1961 Аргентина «Расінг» (Авельянеда)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

У дорослому футболі дебютував 1937 року виступами за команду «Естудьянтеса». Захищав її кольори до 1946 року з річною перервою у 1939, коли грав за «Архентіно де Кільмес». Протягом цих років «Естудьянтес» постійно боровся за призові міста, однак його найвищим досягненням була «бронза» аргентинської першості 1944 року.

1947 року одного з лідерів «Естудьянтеса» запросив до своїх лав «Расінг» (Авельянеда), у складі якого Онгаро двічі поспіль, у 1949 і 1950 роках, ставав чемпіоном країни. Утім його особистий внесок у ці досягнення був незначним — сумарно за два сезони він виходив на поле лише у 10 матчах аргентинської першості.

Згодом протягом 1951–1952 років грав у Чилі за «Універсідад де Чилі», після чого повернувся на батьківщину і завершував кар'єру у команді «Хімнасія і Есгріма» у 1953–1954 роках.

Виступи за збірнуРедагувати

1946 року був включений до заявки національної збірної Аргентини на домашній для неї тогорічний чемпіонат Південної Америки. На цьому турнірі, який завершився для аргентинців завоюванням восьмого титулу найсильнішої збірної континенту, Онгаро виходив на заміну у двох матчах, в одному з них, проти Уругваю, не реалізував пенальті[1]. Його кар'єра в національній команді обмежилася цими двома іграми.

Кар'єра тренераРедагувати

Завершивши кар'єру гравця, 1955 року спробував себе у ролі тренера, очоливши тренерський штаб «Расінга» (Авельянеда). Згодом, у 1961, знову тренував «Расінг», цього разу привівши його до перемоги у тогорічній першості Аргентини.

Помер 23 квітня 2004 року на 88-му році життя.

Титули і досягненняРедагувати

Як гравцяРедагувати

Аргентина: 1946
«Расінг» (Авельянеда): 1949, 1950

Як гравцяРедагувати

«Расінг» (Авельянеда): 1961

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати