Відкрити головне меню


Сардурі IV (Сардур IV, Сардурі, син Сардурі) - цар держави Урарту періоду її занепаду, роки правління близько 625-620 рр.. до н. е..

Сардурі IV
Правління 625 до н. е. - ? 620 до н. е.
Попередник Сардурі III
Наступник Руса III або, можливо, Ерімена
Біографічні дані
Народження невідомо
Смерть 620 до н. е.
Діти Руса III
Батько Сардурі III

Під час правління Сардурі IV, Урарту переживала занепад своєї державності. Урартські царі поступово втрачають контроль над центром країни, і столиця Урарту змістилася із міста Тушпи, розташованого на березі озера Ван, в місто Тейшебаіні, розташоване в Закавказзі.

У розпорядженні вчених існує дуже мало відомостей про останній період історії Урарту. Про Сардурі IV фактично збереглося лише дві згадки, зміст яких викликав дискусію серед науковців. У більш ранніх дослідженнях відомий сходознавець І. М. Дьяконов припускав, що Сардурі IV, будучи сином Сардурі III, не досяг повноліття на момент смерті свого батька і поступився престолом на користь свого дядька Ерімени. Згодом, після періоду правління Руси III, близько 600 року до н. е.. Сардурі IV таки зійшов на престол і став останнім правителем Урарту, сучасником знищення фортеці Тейшебаіні [1]. У пізніших дослідженнях вчений М.В. Арутюнян, маючи можливість враховувати знахідки археологічних розкопок на Кармір-Блурі, вважав, що для умовиводів Дьяконова немає підстав і що Сардурі IV просто правив після свого батька [2] [3]. При цьому зберігається можливість того, що Ерімена був сином Сардурі IV, а також, що Ерімена міг скинути з престолу Сардурі IV близько 620 року до н. е.. і стати засновником нової урартської династії. Сучасна наука не має у своєму розпорядженні достатньо відомостей, щоб однозначно вирішити ці питання.

ЛітератураРедагувати

  • Арутюнян Н. В.Біайнілі (Урарту), Видавництво Академії наук Вірменської РСР, Єреван, 1970
  • Арутюнян Н. В.Деякі питання останнього періоду історії Урарту / / Стародавній Схід, Видавництво АН Вірменської РСР, Єреван, № 2, 1976
  • Дьяконов І. М.Останні роки урартської держави за ассиро-вавилонськими джерелами / / Вестник Древней Истории № 2, 1951

ПриміткиРедагувати

  1. Дьяконов І. М. Останні роки урартської держави за ассиро-вавилонськими джерелами / / Вестник Древней Истории № 2, 1951
  2. Арутюнян Н. В. Біайнілі (Урарту), Видавництво Академії наук Вірменської РСР, Єреван, 1970
  3. Арутюнян Н. В.Деякі питання останнього періоду історії Урарту / / Стародавній Схід, Видавництво АН Вірменської РСР, Єреван, № 2, 1976