Відкрити головне меню

Абрам Володимирович Сапір (1900 — 1957) — український радянський розвідник. Начальник Розвідувального Управління НКВС Української РСР (1930-1931, 1935-1936)

Абрам Володимирович Сапір
CCCP army Rank kapitan infobox.svg Капітан
Загальна інформація
Народження 1900(1900)
Блудень Пружанський повіт Гродненська губернія
Смерть 1957(1957)
Павлодарська область, Казахстан
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Військова служба
Роки служби 1931-1936
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ НКВС
Формування Іноземний відділ Управління державної безпеки НКВС Української СРР

ЖиттєписРедагувати

Народився у листопаді 1900 року у м. Блудень Пружанського повіту Гродненської губернії у родині працівника залізниці. У домашніх умовах пройшов програму навчання за 1 клас середнього навчального закладу. З жовтня 1915 року розпочав трудову діяльність різноробом на залізничній станції Блудень[1].

З березня 1919 року він працював слідчим прикордонної транспортної надзвичайної комісії станції Барановичі,

З 1919 по 1920 рр. — слідчий Головної транспортної надзвичайної комісії Бердичівського напряму.

У 1920 році його призначено секретарем Воднотранспортної надзвичайноїкомісії «Одеса-порт», У 1921 році — начальником агентури Особливого відділу Чорного і Азовського морів (Одеса).

У 1921 році — стає уповноваженим Особливого відділу при Одеській губернській надзвичайній комісії, згодом — заступником начальника відділу надзвичайної комісії «Одеса-порт».

У 1922 році — помічник уповноваженого дільниці 3 Особливого відділу,

У 1923—1926 рр. — помічник уповноваженого Контррозвідувального відділу ДПУ Української СРР.

З лютого 1926 по травень 1927 рр. — начальник Контррозвідувального відділу Одеського окружного відділу ДПУ,

З травня 1927 по грудень 1929 рр. — очолює Контррозвідувальний відділ Київського окружного відділу ДПУ.

У грудні 1929 року — очолив Перше відділення Контррозвідувального відділу ДПУ Української СРР.

З липня 1930 по травень 1931 рр. — начальник 2-го відділення (зовнішня розвідка) Контррозвідувального відділу ДПУ Української СРР.

З травня 1931 по листопад 1932 рр. — начальник Особливого відділу Одеського оперативного сектора ДПУ.

З листопада 1932 року — заступник начальника Одеського обласного відділу ДПУ.

З березня 1933 року — начальника Особливого відділу — заступника начальника Управління НКВС у Дніпропетровській області.

З червня 1935 по грудень 1936 рр. — начальник Іноземний відділ Управління державної безпеки НКВС Української СРР[2].

З грудня 1936 по лютий 1937 рр. — начальник Управління НКВС по Молдавській Автономній СРР,

З лютого 1937 року — помічник начальника 3-го Контррозвідувального відділу УДБ НКВС Української СРР.

У лютому 1938 року — заарештований за звинуваченням у антирадянській, троцькістській терористичній змові, активній підривній діяльності в органах НКВС, а також у співробітництві з німецькою розвідкою. У квітні того ж року його звільнено з органів державної безпеки.

У вересні 1939 року — Військовий Трибунал Військ НКВС Київського округу його виправдав.

У 1941 році заарештований знову, за поновленою кримінальною справою, у 1943 році його засуджено на 5 років позбавлення волі, а в 1945 році звільнено з Актюбінського табору.

У 1955 році — Кримським обласним судом знову засуджений на 15 років позбавлення волі за статтею «Розкрадання державного і громадського майна».

У 1957 році він помер в одному з таборів у Казахстані (Павлодарська область).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Українська зовнішня розвідка: від А до Я
  • Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414.
  • Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк
  • Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К. : Абрис, 1997. — С. 504.
  • Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Яуза: Эксмо, 2009. — С. 486.