Санітарне та епідемічне благополуччя населення
Саніта́рне та епідемі́чне благополу́ччя насе́лення — оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров'я населення факторів довкілля, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань.
Санітарне та епідемічне благополуччя населення – це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.[1]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII (Редакція від 28.12.2015). Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
Література ред.
- Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».