Самарська-Семидьянова Ольга Олександрівна
Ольга Олександрівна Самарська-Семидьянова (нар. 10 липня 1973, Запоріжжя, УРСР, СРСР — пом. 3 березня 2022, на рубежі Донецької та Запорізької областей) — військовослужбовець Збройних сил України, бойова медикиня 24 ОШБ «Айдар», загинула у ході російського вторгнення в Україну.
| Ольга Семидьянова Семидьянова Ольга Олександрівна | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
10 липня 1973 Запоріжжя, Українська РСР, СРСР |
| Смерть |
3 березня 2022 (48 років) Запорізька область, Україна або Донецька область, Україна (кровотеча) |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українка |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2016—2022 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
Життєпис ред.
Ольга Семидьянова народилася 1973 року у місті Запоріжжя. Одружилася в 19-річному віці. У сім'ї народилося п'ятеро дітей. Потім 2008 року з чоловіком переїхала у великий будинок поблизу Марганця, де народилася молодша дочка. Після цього вирішили виховувати прийомних дітей. Тому крім шести своїх дітей (чотири дочки і два сини), до родини взяли також шість прийомних хлопців. Всі вони були досить важкими дітьми. Їм було від 11 років, у кожного психологічна травма з минулого. Так родина Семидьянових одержала статус дитячого будинку сімейного типу.
З початком війни на сході України їздила на передову, рятувала поранених. У 2015 році чоловік Ольги пішов добровольцем в батальйон ДУК «Правий сектор». Наступного року Ольга приєдналася до чоловіка й пішла на фронт разом з донькою Юлією Волковою у батальйон «Айдар»[1].
|
"Вона була на передовій і рятувала поранених як бойовий медик у третій штурмовій роті. Тільки через два роки в батальйон приїхали фахівці, і таким чином мама отримувала необхідні медичні знання, щоб офіційно займати цю посаду", - згадувала донька[2]. | 
|
3 березня 2022 року на рубежі Донецької та Запорізької областей Ольга Семидьянова була поранено в області живота. Російські війська стріляли з танків та стрілецької зброї, тому екіпірування не врятувало її від поранення — незабаром загинула[1][3]. Два тижні після смерті її сім'я все ще не може поховати загиблу через запеклі бої[4].
Родина ред.
Батько родини — служить у територіальній обороні. Серед дітей старший брат — був на фронті у війні на сході України, а під час російського вторгнення в Україну у територіальній обороні. Інша сестра захищала Україну добровольцем. Молодший брат служить із 2019 року на контракті та захищає Харків. Ще одна сестра служить у поліції в Запоріжжі. Ольга за життя дочекалася онуки Софійки, яка народилася восени 2021 року[1].
Нагороди ред.
- орден «Честь і слава» II ступеню — за мужність, героїзм, професіоналізм.
- звання «Мати-героїня»
Примітки ред.
- ↑ а б в Микитюк, Вікторія (16 березня 2022). «Вона до останнього рятувала побратимів»: окупанти вбили матір шести дітей. Факти (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Мащенко, Світлана (16 березня 2022). Військовий медик, мама 12 дітей з Марганцю загинула в бою з окупантами. РБК-Україна (укр.). Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Ганюкова, Ольга (16 березня 2022). Відчувала смерть і встигла попрощатися: у бою із окупантами загинула мати дванадцяти дітей. Фото. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Кречетова, Діана (16 березня 2022). Російські окупанти вбили бойового медика і матір-героїню 12-ти дітей – сім’я не може її поховати. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 16 березня 2022.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |