Садовський Федір Титович

Федір Титович Садовський (20 серпня 1892(18920820), місто Уфа Уфимської губернії, тепер Республіка Башкортостан, Російська Федерація — 1971, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, інженер, міністр житлово-цивільного будівництва Української РСР, професор (1946). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Садовський Федір Титович
Народився	8 (20) серпня 1892 Уфа, Російська імперія
Помер	1971 Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Інститут цивільних інженерівd
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині безземельного селянина. Закінчив початкову школу та реальне училище у місті Уфі.

У 1910 році витримав конкурсний екзамен до Петербурзького технологічного інституту, але зарахований до лав студентів не був. У 1910—1911 роках — студент Томського технологічного інституту, звідки був відрахований за участь в революційному русі. У 1911 році став студентом Інституту цивільних інженерів в Санкт-Петербурзі. Через скрутне матеріальне становище часто переривав та залишав навчання. Закінчити інститут та здобути вищу освіту зумів тільки у 1924 році.

У 1918—1919 роках — перебував на службі в червоноармійському полку, будував укріплення під Петроградом під час наступу військ генерала Юденича.

До 1934 року жив і працював у Петрограді-Ленінграді. Виконував роботу проектувальника на різних будовах, був винахідником, виконробом, начальником будівництв, зокрема начальником робіт Управління будівництва Повноважного представництва ОДПУ в Ленінградському військовому окрузі. У 1934—1940 роках — в Москві, де також очолював різні будівництва, працював в Держбуді СРСР та на педагогічній роботі, навчаючи нові кадри спеціалістів-будівельників. Перебував у закордонних відрядженнях у США, Німеччині, Франції, Швеції, Данії.

За його участю та проектами споруджені житловий масив та підстанція заводу «Красный Треугольник» в місті Ленінграді, будинок ОДПУ-Народного комісаріату внутрішніх справ у Ленінграді, будівля Всесоюзного інституту експериментальної медицини у Москві та інші.

Член ВКП(б) з 1937.

У 1941 році — заступник народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

Під час німецько-радянської війни евакуйований до Башкирської АРСР, де керував спорудженням робітничих селищ. У 1943 році був відкликаний в Українську РСР, де до листопада 1943 року працював заступником народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

25 листопада 1943 — 30 серпня 1948 року — народний комісар (міністр) житлово–цивільного будівництва Української РСР.

У 1948 році переїхав до Москви. Працював заступником міністра промисловості будівельних матеріалів СРСР.

Помер у Москві, похований на Новодівочому кладовищі.

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі

Джерела

• газета «Зоря» (Дніпропетровськ) — січень 1947 року.