Савчук Василь Дмитрович
Василь Дмитрович Савчук (10 квітня 1944, с. Дрищів, нині Надрічне, Тернопільська область — 4 квітня 2023) — український поет, журналіст, літератор, краєзнавець, громадський діяч. Член Наукового товариства імені Шевченка, Національних спілок письменників, журналістів (1975) та краєзнавців України.
| Василь Савчук | |
|---|---|
| Василь Дмитрович Савчук | |
| Народився |
10 квітня 1944 Надрічне, Бережанський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 4 квітня 2023 (78 років) |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, журналіст, літератор, краєзнавець, громадський діяч |
| Alma mater | філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка, Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України і НСКУ |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Василь Савчук народився 10 квітня 1944 року в селі Дрищеві, нині Надрічне Бережанської громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчив Львівське технічне училище, філологічний факультет Львівського університету (1973), відділення журналістики в Києві (1986). Від 1972 року працював у редакції газети «Нове життя» (м. Бережани): відповідальний секретар, від 1986 — заступник редактора, 1990—1991 — власний кореспондент газети «Відродження» (нині «Свобода»). 1991—1994 — редактор районної газети «Бережанське віче».
Співорганізатор Товариства української мови в Бережанах (заступник голови районної організації, член правління до 1993) та Бережанському районі.
Помер 4 квітня 2023 року[1].
Доробок ред.
Автор
- повісті «Вишивала дівчина долю» (1981);
- драматичної поеми «Кривавий тан» (1991), «У відпустку до матері», «Поеми і драми» (2007);
- документальних книг «Віночок тернових доль» (1993, 1994), «Діалог небайдужих» (1993);
- збірок поезій «Отча вишня» (1993), «Наука онукам» (1996), «Очима подиву й душі» (2011), «Листки по Липі Золотій. Лірика» (2012), «На вечірній кладці. Рубаї» (2014), «Зерна з-під градобою. Поезії» (2015), «Ясні очі криниць» (2016);
- краєзнавчих нарисів «Надрічне — село над Золотою Липою» (1994), «Від Королівки до Поляни. Біще, Поручин, Залужжя...» (2004), «Митрополиче село Дрищів — Надрічне» (2007), «Пам'ять села Гиновичі» (2007, у співавторстві з Д. Вох), «Шумляни Малі — Підлісне» (2008, у співавторстві з М. Федор), «Тарас Шевченко і Бережанська Земля» (2008), «Тимотей Старух — трибун державотворення» (2009), «Бережанська Земля: храми і люди» (2010);
- календаря «Літопис Бережанської Землі» (1994);
- кіноповістей «В ім'я твоє» (1999, 2002), «Рейд сотні Громенка» (2003);
- збірки «Мелодії душі. Пісні бережанських композиторів на твори В. Савчука» (2000);
- збірок гумору й сатири «Триесірний Ґеньо з Трої» (1996, 1999), «Трішки усмішки» (2006), «Мерва» (2008), «Коло- голо-во-мийки» (2009), «Триесірний Ґеньо з Трої. Сатирична поема на взір «Енеїди» (2018);
- книжки «Поеми і драми» (2007);
- публікацій в районних, обласних, всеукраїнських і закордонних періодичних виданнях.
Редактор і упорядник історико-мемуарних видань «Село Тростянець» (1999), «Лікарня в Бережанах» (2004), «Книги пам'яті Бережанщини» (2006). Співупорядник і співредактор 2-го тому історико-мемуарного збірника «Бережанська Земля» (1998). Керівник літературної студії «Райдуга» при редакції районної газети.
Нагороди ред.
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2018) — за різножанрові книги останніх років, зокрема «Листки по Липі Золотій», «Блудні будні» (обидві — 2012), «На вечірній кладці» (2014), «Тернинки з глибинки» (2017), Триесірний Ґеньо з Трої» (2016, 2018) і поему «Краківські ночі Богдана Лепкого (журнал «Літературний Тернопіль», 2018)[2];
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Олійника (2019) — за книгу «Триесірний Ґеньо з Трої» (гумор і сатира)[3];
- звання «Почесний громадянин міста Бережани» (2019)[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Зупинилось серце знаного краєзнавця та журналіста з Бережанщини. Тернополяни. 5 квітня 2023.
- ↑ У Тернополі визначили лауреатів премії імені братів Лепких. За Збручем. 17 грудня 2018.
- ↑ Валентина Семеняк (16 квітня 2019). Василь Савчук з Бережан — лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Олійника. Золота пектораль.
Джерела ред.
- Мельничук Б., Павлів Я., Щербак, Л. Савчук Василь Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 223. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Тетяна Бідзіля (26 квітня 2019). «Та не більше від того, що суджено нам…» (до 75-річчя поета, журналіста, краєзнавця Василя Савчука). Золота пектораль.
Посилання ред.
- Тетяна Бідзіля (24 березня 2015). У шану Героїв східного фронту — «Зерна з-під градобою» (фото). Золота пектораль.